Історія справи

Ухвала ККС ВП від 24.09.2019 року у справі №295/4180/15

Ухвала

Іменем України

23 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 295/4180/15-к

Провадження № 51-4181 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Чистика А. О.,

суддів: Бородія В. М., Вус С. М.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 24 січня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно нього

встановив:

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 24 січня 2019 року обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 Кримінального Кодексу України (далі КК - України), та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст.ст. 49, ст. 74 ч. 5 КК України його звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Стягнуто з ОСОБА_1: на користь ОСОБА_2-14 тис. 701 грн. 82 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь держави в особі: Головного фінансового управління Житомирської обласної державної адміністрації - 4 тис. 553 грн. 64 коп. витрат на лікування та Головного фінансового управління Житомирської міської ради - 11 тис. 971 грн. 39 коп. витрат на лікування.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2019 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 24 січня 2019 року залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого щодо оскарження в касаційному порядку вищевказаних судових рішень.

Суд, перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї копії судових рішень, дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги засудженого, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, аналогічні доводам його апеляційної скарги, яким апеляційний суд дав належну оцінку під час апеляційного розгляду.

Так, в постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, суд апеляційної інстанції дав оцінку доводам ОСОБА_1 щодо недоведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, які були предметом розгляду у суді першої інстанції та перевірені у судовому засіданні апеляційного суду, та обґрунтовано визнав їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам.

Під час апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції надана оцінка доводам апеляційної скарги засудженого стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги його показання з приводу обставин події, які мали місце 06 квітня 2014 року, не надав об'єктивну оцінку показанням потерпілої та свідків, та відхилив вказані доводи, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку усім зібраним у справі доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності відповідно до ст. 94 КПК України, та дійшли висновку, що вони в сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1.

Також були предметом апеляційного розгляду доводи засудженого про те, що вирок суду ґрунтується на недопустимих доказах, а саме: висновку експерта № 164 від
23.12.2014 року та висновку судової медичної експертизи № 134 від 09.08.2018 року, в основу якого покладені медичні документи, отримані з порушенням порядку КПК України. Вказані твердження були визнані безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами провадження із наведенням в постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі обґрунтованих підстав для таких висновків суду.

Також судом апеляційної інстанції надана оцінка твердженням засудженого про те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання сторони захисту від
26.02.2018 року про визначення обсягу доказів та порядку їх дослідження, вказані твердження визнані необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами провадження. Підставою для відхилення вказаних доводів стало те, що згідно журналу судового засідання від 26.02.2018 року та аудиозапису кримінального провадження захисником Козаренком Є. В. було заявлено клопотання щодо винесення письмової ухвали про обсяг дослідження доказів. Судом в судовому засіданні розглянуто питання щодо обсягу доказів та порядку їх дослідження, а саме вирішено допитати потерпілу, свідка, обвинуваченого, дослідити матеріали відповідно до реєстру матеріалів кримінального провадження. За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи засудженого щодо порушення порядку відкриття матеріалів кримінального провадження також були обґрунтовано відхилені судами першої та апеляційної інстанцій, з якими погоджується і суд касаційної інстанції, з огляду на те, що в матеріалах кримінального провадження наявна розписка, яка підтверджує те, що під час виконання вимог ст.290 КПК України були присутніми ОСОБА_1 та його захисник, які своїми підписами засвідчили факт ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, будь-яких заяв та клопотань не подавали. В постановленій ухвалі апеляційний суд посилається на конкретні аркуші кримінального провадження, де долучені вказані відомості.

Таким чином, на переконання колегії суддів касаційного суду, під час апеляційного розгляду, суд перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та надав на них вичерпну відповідь, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів, з яких апеляційну скаргу засудженого залишив без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.

Згідно ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

В той же час, касаційна скарга засудженого не містить конкретного обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке перешкодило чи могло перешкодити судам першої та апеляційної інстанції ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення при розгляді кримінального провадження з огляду на положення статей 412, 413, 414 КПК України, а відтак й необхідності скасування судових рішень на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України.

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки з касаційної скарги засудженого, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 24 січня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно нього - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

А. О. Чистик В. М. Бородій С. М. Вус