Історія справи

Ухвала ККС ВП від 23.01.2020 року у справі №501/2109/18
Ухвала ККС ВП від 25.12.2019 року у справі №501/2109/18

Ухвала Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 501/2109/18

провадження № 51-6452ск19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т. В.,

суддів Григор'євої І. В., Крет Г. Р.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 10 жовтня

2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року,

встановив:

За вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 10 жовтня

2018 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1), жителя цього ж міста АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України)

до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 1 ст. 187

КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_1: на користь ОСОБА_2 - 250 грн та 1000 грн на відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно; на користь

ОСОБА_3 - 300 грн та 1000 грн на відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Як установив суд, 02 липня 2018 року приблизно о 12:00 ОСОБА_1, перебуваючи біля під'їзду №2 будинку №24 на вул. Олександрійській, у

м. Чорноморську Одеської області, умисно, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що виразилося в тому, що він взяв малолітнього потерпілого ОСОБА_4 рукою за плече та відвів вбік, де відкрито забрав у нього мобільний телефон марки "Lenovo" вартістю 3000 грн із сім-картою вартістю 40 грн, що належать матері ОСОБА_4 - потерпілій

ОСОБА_2. Після цього з місця вчинення злочину зник, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд та завдавши потерпілій матеріальної шкоди на суму 3040 грн.

Цього ж дня приблизно о 16:00 ОСОБА_1, перебуваючи біля дитячого майданчика, розташованого біля будинку №10 на вул. Спортивній у вищевказаному місті, умисно, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна вирвав з рук малолітнього потерпілого ОСОБА_5 мобільний телефон марки "Doogee" вартістю 1899
грн, із сім-картами операторів "Лайфселл" та "Київстар", вартістю 40 грн, належать матері ОСОБА_5 - потерпілій ОСОБА_3. Після цього з місця вчинення злочину зник, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд та завдавши потерпілій матеріальної шкоди на суму 1979 грн.

03 липня 2018 року приблизно о 19:00 ОСОБА_1, перебуваючи між будинком №2 на вул. Парусній та будинком № 32 на просп. Миру в зазначеному місті, умисно, з корисливих мотивів, з метою відкритого заволодіння чужим майном, погрожуючи неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6 застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що виразилося в погрозі застосування до останнього ножа (при цьому ОСОБА_1 підніс до спини та руки потерпілого запальничку, яку видавав за ніж та яку ОСОБА_6 сприймав як ніж), заволодів, а саме забрав у неповнолітнього потерпілого мобільний телефон марки "Xiaomi" вартістю 3999 грн із сім-картою оператора "ВФ Україна" вартістю 25 грн та з чохлом вартістю 249 грн, які належать потерпілому, після чого з місця події зник, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд та завдавши потерпілому матеріальної шкоди на суму 4273 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 висуває вимогу про скасування судових рішень, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі через суворість. Просить пом'якшити призначене покарання із застосуванням до нього положення

ст. 69 КК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України засудженим не оспорюються.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 69 ККУкраїни за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі.

Як убачається з копій судових рішень, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених злочинів, які відповідно до

ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, дані про його особу, а саме те, що він раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, є інвалідом 3 групи, обставини, які обтяжують покарання, - вчинення злочину щодо малолітнього, обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття та сприяння досудовому

розслідуванню та суду у встановленні істини у справі. Крім того, вчинив три епізоди тяжких злочинів проти власності, при цьому два епізоди щодо малолітніх осіб у громадських місцях та в денний час доби, що свідчить про особливу зухвалість вчинених злочинів.

Як установлено з вироку суду першої інстанції, при розгляді справи судом не було встановлено обставин, які би істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, як це передбачено ст. 69 КК України.

Таким чином, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, воно є необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, підстав для його пом'якшення, у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України, немає. Обставини, які б вказували не те, що покарання є явно несправедливим через суворість, відсутні.

Крім того, як убачається з наданої копії ухвали, при перегляді вироку апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо виду і розміру покарання ОСОБА_1 за вчинені злочини, вказавши, що воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є мінімально можливим строком покарання, передбаченого санкціями ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. 187 КК України.

Отже, підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі засудженого, не виявлено.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Шевченко І. В. Григор'єва Г. Р. Крет