Історія справи

Ухвала ККС ВП від 21.12.2020 року у справі №712/9379/20

Ухвала

Іменем України

17 травня 2021 року

м. Київ

справа № 712/9379/20

провадження № 51-6044 ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Вус С. М.,

суддів: Єремейчука С. В., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу адвоката Починка О. І. на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року стосовно засудженого ОСОБА_1,

встановив:

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2020 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, який на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 грудня 2012 року за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, повторно, 17 серпня 2020 року о 12:20 год., підійшов до незнайомої йому ОСОБА_2, яка рухалася в напрямку КПН "Перша Черкаська міська лікарня" та керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, вирвав з її рук мобільний телефон "Samsung Galaxy F30", шляхом ривка зірвав з шиї золотий ланцюжок з золотим кулоном, при цьому завдав потерпілій близько п'яти ударів кулаком правої руки. Після чого, із викраденим майном зник з місця вчинення злочину, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 16 344,52 грн.

В цей же день, у невстановлений період часу, ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: м.

Черкаси, вул. М. Грушевського, за раптовим виниклим умислом на незаконне придбання наркотичної речовини, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, умисно, незаконно, без мети збуту, придбав шляхом знахідки поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною та в подальшому незаконно зберігав при собі, з метою особистого вживання. У подальшому, ОСОБА_1,17 серпня 2020 близько 23:30 год., перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. М. Грушевського, 97 у м. Черкаси був затриманий уповноваженою службовою особою в порядку ст. 208 КПК України та під час особистого обшуку, у присутності двох понятих, самостійно видав працівникам поліції пакет з кристалічною речовиною білого кольору, яка відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №2/1968 від 25 вересня 2020 року містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальна маса якого становила 0.045 гр.

У касаційній скарзі захисник Починок О. І. не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд в суд апеляційної інстанції. Обгрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що апеляційний суд, погоджуючись з призначеним засудженому покарання судом першої інстанції, не повною мірою зважив на наявність пом'якшуючих обставин - щире каяття його підзахисного, активне сприяння ним розкриттю злочину, визнання вини в повному обсязі та перебування на його утриманні малолітньої доньки та хворої матері.

Також наголошує на тому, що ОСОБА_1 відшкодована матеріальна та моральна шкоді потерпілій, яка просила суд не позбавляти волі останнього.

Перевіривши доводи касаційної скарги та копії долучених до неї судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 згідно з вказаними нормами закону врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особу, який на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, постійного місця проживання не має, раніше був неодноразово судимий. При цьому суд відніс щире каяття до обставини, що пом'якшує покарання, обставин, що його обтяжують судом не встановлено.

З огляду на наведене, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України, і дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 покарання, в межах санкцій статей, за якими його засуджено.

Зі змісту касаційної скарги та долученої до неї копії ухвали апеляційного суду вбачається, що захисник Починок О. І., не погоджуючись із вироком місцевого суду, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив вирок щодо ОСОБА_1 змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку цей суд перевірив посилання й доводи, викладені захисником у його скарзі, і, не встановивши підстав для зміни вироку місцевого суду, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення.

Так, апеляційний суд, зокрема, зазначив, що судом першої інстанції при призначенні покарання дотримано вимоги ст. 65 КК України а саме: враховано тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії тяжких, умисне, корисливе, проти власності, особу обвинуваченого, який нейтрально характеризується, на обліках не перебуває, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень проти власності, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, які його обтяжують. Із врахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання у межах санкцій частин статей обвинувачення, - мінімальне у межах санкції частини обвинувачення за суворіше кримінальне правопорушення, і на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, визначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі, із реальним його відбуванням. Також апеляційний суд взяв до уваги і те, що завданий потерпілій збиток відшкодовано, проте, вже на стадії судового провадження. При цьому, колегія суддів зауважила, що відомості про місце роботи або працевлаштування ОСОБА_1 у матеріалах кримінального провадження відсутні, а тому об'єктивно сумнівним є факт можливого утримання особисто останнім своїх близьких, як матері похилого віку або дитини.

Колегія суддів зазначила, що призначене покарання у конкретному випадку не є надмірним за видом та розміром, є виваженим, достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає принципам призначення покарання, й відповідає меті покарання.

Також колегія суддів врахувала і спосіб життя останнього, який має декілька судимостей за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, відсутність постійного доходу та позитивних змін у його поведінці, усталений спосіб життя, що свідчить про суспільну небезпечність ОСОБА_1, на підставі чого прийшла до висновку, що положення ст.69 КК України до останнього не можуть бути застосовані.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність ухвали апеляційного суду, вмотивованість її висновків з питань справедливості призначеного ОСОБА_1 покарання, захисник у касаційній скарзі не навів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Починка О. І. на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року стосовно засудженого ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. М. Вус С. В. Єремейчук А. О. Чистик