Історія справи

Ухвала ККС ВП від 14.10.2019 року у справі №310/7238/18

Ухвала

10 жовтня 2019 року

м. Київ

Провадження № 51-5028 ск19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів: Слинька С. С., Ємця О. П.,

розглянувши спільну касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника Панченка О. П. на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 липня 2019 року щодо ОСОБА_4,

встановив:

У спільній касаційній скарзі засуджений та його захисник порушують питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спільну касаційну скаргу засудженого та його захисника слід залишити без руху, встановивши їм строк для усунення недоліків, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка її подає, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК України, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Проте, цих положень кримінального процесуального закону засудженим та його захисником в їх спільній касаційній скарзі не дотримано.

Крім того, всупереч п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга не містить чітких вимог до суду касаційної інстанції, викладених у відповідності з положеннями ст. 436 КПК України щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Зазначені в касаційній скарзі вимоги до касаційного суду не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України в частині повноважень суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду, оскільки засуджений та його захисник просять одночасно скасувати і змінити судові рішення із застосуванням ст. 72 КК України, у зв'язку з чим допускаються суперечностей щодо своїх вимог.

Крім того, як убачається із змісту спільної касаційної скарги, доводи засудженого та в його інтересах захисника зводяться до того, що вони не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями лише в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 72 КК України, що стосується зарахування засудженому ОСОБА_4 строку попереднього ув'язнення у строк покарання.

Враховуючи наведене, колегія суддів звертає увагу засудженого та його захисника на те, що, зарахування на підставі ст. 72 КК України строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання стосується питання, пов'язаного із виконанням вироку, а тому може бути вирішено в порядку, яке визначено у розділу VIII "Виконання судових рішень" КПК України ( КПК України).

Також, згідно з положеннями ч. 5 ст. 427 КПК України, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.

Однак, на порушення вказаних вимог закону засуджений та його захисник не долучили до скарги оскаржувані судові рішення, які повинні бути завірені належним чином.

У зв'язку із зазначеним, керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, суд касаційної інстанції вважає, що спільну касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника Панченка О. П. слід залишити без руху, надавши їм п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.

При повторному зверненні до суду касаційної інстанції засудженим та його захисником має бути підтверджено, що не пропущено цей строк.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд

постановив:

Спільну касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника Панченка О. П. на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 липня 2019 року щодо ОСОБА_4, залишити без руху, надавши їм п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ними копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук С. С. Слинько О. П. Ємець