Історія справи

Ухвала ККС ВП від 06.05.2020 року у справі №202/955/19

УХВАЛА

8 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 202/955/19

провадження № 51-2029 ск 20

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд) у складі:

головуючої Григор'євої І. В.,

суддів Крет Г. Р., Шевченко Т. В.,

розглянувши матеріали провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року,

встановив:

ОСОБА_1 27 червня 2020 року поза межами строку на касаційне оскарження звертався зі скаргою та з клопотанням про поновлення йому пропущеного строку, яке ухвалою Суду від 9 липня 2020 року було залишено без задоволення, а подану скаргу - повернуто на підставі ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Заявивши таке ж клопотання, засуджений знову звернувся з питанням перевірки в касаційному порядку згаданих рішень місцевого й апеляційного судів.

Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України насамперед забезпечується право на апеляційне оскарження судового рішення, а право на касаційне оскарження - у визначених законом випадках та порядку.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього рішення.

За матеріалами провадження за скаргою, оспорювану ухвалу було проголошено 16 березня 2020 року за участю засудженого, який не тримався під вартою. Однак із цією касаційною скаргою ОСОБА_1 звернувся лише 27 липня 2020 року (згідно з відміткою на конверті), тобто після закінчення строку касаційного оскарження.

В ухвалі Суду від 9 липня 2020 року засудженому вже детально роз'яснювалося, що у розумінні законодавця (тобто в аспекті статей 113, 116, 117 КПК у їх взаємозв'язку) є поважними причинами пропуску строку касаційного оскарження.

Проте у клопотанні ОСОБА_1 не наведено таких істотних обставин, які об'єктивно є непереборними та унеможливили своєчасно йому подати касаційну скаргу протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції.

З огляду на приписи зазначених норм процесуального права й на те, що ОСОБА_1 вперше звернувся зі скаргою вже поза межами процесуального строку, посилання засудженого на повторне звернення ним до суду касаційної інстанції саме собою не може слугувати безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.

Таким чином, клопотання засудженого про поновлення строку касаційного оскарження не містить обґрунтованих підстав для цього.

З урахуванням викладеного касаційна скарга разом з усіма доданими до неї матеріалами підлягає поверненню на підставі статей 113, 116, 117 КПК особі, яка її подала.

Керуючись ч. 3 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про поновлення строку касаційного оскарження вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2019 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року відмовити, а касаційну скаргу ОСОБА_1 на згадані рішення разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

І. В. Григор'єва Г. Р. Крет Т. В. Шевченко