Історія справи

Ухвала ККС ВП від 09.08.2020 року у справі №202/3713/17

Ухвала

Іменем України

7 серпня 2020 року

м. Київ

провадження № 51-3652 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Білик Н. В.,

суддів: Кравченка С. І., Ємця О. П.,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2020 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Старомлинівка, Великоновосілівського району, Донецької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1, проживаючого по АДРЕСА_2, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 та стягнуто із ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 5000 гривень.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2020 року апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 9 лютого 2017 року приблизно о 15 годині, перебуваючи у приміщенні кв. АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з ОСОБА_2, діючи умисно, почав наносити останній тілесні ушкодження, а саме: затиснутим кулаком правої руки 3 удари в зовнішню (бічну) ліву зону плеча, 4 удари кулаком в зовнішню (бічну) зону руки з лівої сторони, 5 ударів в скроневу зону голови з лівої сторони, 3 удари в лопаткову зону з правої сторони, 3 удари в скроневу зону голови з лівої сторони, 2 удари в зовнішню (бічну) зону плеча з лівої сторони, схопивши за руки, штовхнув об сусідні вхідні двері, від чого потерпіла вдарилась тім'яною зоною голови з правої сторони. Після цього схопив потерпілу за волосся своєю правою рукою та почав бити її об вхідні сусідні двері правою скроневою зоною голови останньої, та, не зупинившись на досягнутому, наніс ще 4 удари кулаком правої руки в скроневу ліву зону голови, заподіявши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений не погоджується із постановленими судовими рішеннями, просить їх скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Мотиви Суду

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений ОСОБА_1 не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями, окрім іншого наводить доводи, які стосуються неповноти та однобічності судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також оцінки місцевим судом доказів, з якою він не погоджується, висловлює свою версію події та дає власну оцінку наведеним у вироку доказам.

Крім цього, скаржиться на дії та бездіяльність слідчого та прокурора у даному кримінальному провадженні, які призвели до порушення його прав.

Вказані доводи, з огляду на положення ст. 433 та 438 КПК України не можуть бути предметом розгляду Верховним Судом.

Слід зазначити, що суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Тому, згідно зі ст. 438 КПК України при здійсненні касаційного провадження Суд не уповноважений скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту розгляду, не встановлює фактичні обставини справи, а виходить з обставин, встановлених судами нижчих інстанцій.

В свою чергу, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Окрім іншого, засуджений ОСОБА_1 вказує на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що в порушення вимог ст. 404 КПК України суд не витребував та належним чином повторно не дослідив матеріали іншого кримінального провадження за фактом нанесення потерпілою йому тілесних ушкоджень. Також, в супереч вимогам ст. 419 КПК України, апеляційний суд не надав відповіді на усі доводи його апеляційної скарги.

Зі змісту судових рішень вбачається, що вказані доводи засудженого про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими ст. 22 КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених ст. 22 КПК України.

Частина 3 вказаної статті зазначає про те, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З ухвали апеляційного суду вбачається, що судом було забезпечено реалізацію сторонами їхніх процесуальних прав, а витребування додаткових доказів з ініціативи суду суперечить положенням КПК України.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК є безпідставними, оскільки повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, необхідне тільки за умови, якщо судом першої інстанції відповідні обставини досліджені судом не повністю або з порушеннями.

Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції при перегляді кримінального провадження не давав іншої оцінки доказам у справі, ніж дав місцевий суд у вироку, а тому він не був зобов'язаний безпосередньо досліджувати ці докази.

Не знайшли свого підтвердження й доводи, про порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України.

Зокрема, апеляційним судом перевірялися доводи ОСОБА_1 про те, що висновок експерта про наявність у потерпілої струсу головного мозку заснований на діагнозі неналежного лікаря та обґрунтовано їх визнано неспроможними, через їх спростування показами свідка та експерта.

Також, надано відповідь на доводи, які стосуються слідчого експерименту за участю потерпілої та визнано їх необґрунтованими, оскільки вказану процесуальну дію проведено з дотриманням вимог процесуального законодавства, а зміст протоколу відповідає положенням статей 104, 240 КПК України.

Не знайшли свого підтвердження й доводи ОСОБА_1 про порушення принципу змагальності сторін через безпідставну відмову у задоволенні його клопотань судом першої інстанції, оскільки останній належним чином забезпечив реалізацію сторонами їхніх процесуальних прав та розглянуто значну кількість клопотань, які заявлялися обвинуваченим в ході розгляду кримінального провадження. Рішення, прийняті за результатами їх розгляду, із якими не погоджується обвинувачений, не може свідчити про порушення цього принципу.

Крім цього, апеляційним судом зазначено, що посилання обвинуваченого на наявність кримінального провадження про нанесення йому потерпілою тілесних ушкоджень, ніяк не спростовують висновків суду першої інстанції та жодним чином не свідчать про його невинність у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_2.

Також, апеляційний суд вказав, що висновок суду першої інстанції про винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України за встановлених у вироку фактичних обставин, є ґрунтовним, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, зокрема показів свідків та потерпілої, експертного висновку, та інших, що узгоджуються між собою, які були досліджені з дотриманням вимог закону, детально проаналізовані у вироку та дістали належну оцінку, як кожний окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення про доведеність поза розумним сумнівом вини в обсязі пред'явленого обвинувачення.

З огляду на це, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив викладені у ній доводи, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення у цьому кримінальному провадженні не було допущено.

Ураховуючи наведені у скарзі мотиви та надані до неї копії судових рішень, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого немає.

З цих підстав Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Н. В. Білик С. І. Кравченко О. П. Ємець