Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.03.2020 року у справі №910/12612/19

УХВАЛА

23 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/12612/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Шох С. М.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Держвуглепостач"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020

за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська"

до Державного підприємства "Держвуглепостач"

про стягнення 2 749 495,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська" (далі - ПАТ "ЦЗФ "Мирноградська") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Держвуглепостач" 2 749 495,10 грн, а саме: 2 622 033,50 грн основного боргу, 117 109 грн пені та 3 % річних у сумі 10 352,60 грн.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав належним чином та в повному обсязі визначене укладеним сторонами договором від 29.07.2016 № 29-07/2016 (далі - Договір) зобов'язання щодо оплати вартості послуг з переробки вугілля.

2. Стислий виклад судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 (суддя Кирилюк Т. Ю) позовні вимоги задоволено частково;

стягнуто з ДП "Держвуглепостач" на користь ПАТ "ЦЗФ "Мирноградська" 58698,16 грн пені, 3 % річних у сумі 10 352,60 грн та 41 242,44 грн судового збору;

закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення з ДП "Держвуглепостач" на користь ПАТ "ЦЗФ "Мирноградська" 2 622 033,50 грн заборгованості.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 (колегія суддів Дідиченко М. А. - головуючий, Поляк О. І., Пономаренко Є. Ю) рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 зі справи змінено в частині стягнення суми судового збору; пункт 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції викладено в новій редакції, згідно з якою стягнуто з ДП "Держвуглепостач" на користь ПАТ "ЦЗФ "Мирноградська" 58 698,16 грн пені, 3% річних у сумі 10 352,60 грн. та 40 366,26 грн судового збору; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.3. Рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі мотивовано тим, що після відкриття провадження у справі позивач надав суду докази, які підтверджують оплату відповідачем 2 700 000 грн як погашення заявленої до стягнення у спорі зі справи суми основного боргу за переробку вугілля в розмірі 2 622 033,50 грн.

Суд першої інстанції, перевіривши заявлену позивачем до стягнення суму пені у розмірі 117 109 грн, дійшов висновку, що пеня підлягає стягненню в сумі 58698,16грн; позивач визначив заявлену суму неправильно, оскільки він здійснив розрахунок з огляду на подвійну облікову ставку Національного банку України, проте пунктом 5.12 Договору передбачено пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ.

Суд першої інстанції також перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних, дійшов висновку про його обґрунтованість та задовольнив позовні вимоги в цій частині.

2.4. Апеляційний суд, зокрема, посилаючись на пункт 4.1 Договору, відхилив доводи відповідача про відсутність прострочення виконання відповідного зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 129 ГПК розподілив суму судового збору пропорційно до частково задоволених позовних вимог та поклав на відповідача обов'язок сплатити судовий збір у розмірі 40 366,26 грн.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1.26.02.2020 ДП "Держвуглепостач" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 зі справи № 910/12612/19 у частині задоволених позовних вимог, а саме: стягнення пені в сумі 58 698,16 грн і 3% річних у сумі 10 352,60 грн; постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 зі справи скасувати повністю; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. Відповідач вважає, що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, оскільки попередні судові інстанції неправильно - без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 910/15765/18, застосували положення статей 6, 252, 253, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 627, 628, 629, 837, 854, 901, 902, 903 ЦК, статті 193 Господарського кодексу України.

4.2. У касаційній скарзі зазначено, що: Верховний Суд у справі №910/15765/18, дослідивши договірні відносини сторін, встановив відсутність доказів надання позивачем (виконавець) відповідачу (підрядник) повного комплекту документів (виконавчої документації) на виконані роботи, надання яких є обов'язком позивача. Суд відхилив аргументи скаржника про відсутність зауважень (у тому числі акта недоліків) відповідача щодо відсутності виконавчої документації при підписанні акта. Верховний Суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт не настав, тому право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, не порушене;

4.3. подібні правовідносини виникли також у цій справі ( № 910/12612/19).

Відповідно до встановлених у справі обставин, позивач, разом із зобов'язанням виконати роботи також зобов'язався надати вичерпний перелік документів за ними.

Однак, на порушення договірних зобов'язань, позивач не надав відповідачеві повного комплекту документів щодо виконаних робіт. Це є підставою вважати, що строк виконання відповідачем його зобов'язання з оплати виконаних робіт не настав, тому право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, не порушене;

4.4. отже, попередні судові інстанції безпідставно залишили поза увагою, що зазначене в позовній заяві прострочення відповідача не настало, оскільки відповідно до умов Договору, зокрема пунктів 4.1 та 3.3.2, позивач, не виконав зобов'язання щодо надання відповідачеві балансів переробки давальницької сировини, тому не мав підстав складати рахунки на оплату та виставляти їх відповідачеві.

4.5. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

4.5.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні.

Позивач вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені внаслідок повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим є законними та обґрунтованими.

4.5.2. У відзиві позивач зауважує, що зі змісту зобов'язань, які покладаються на позивача - виконавця згідно з пунктом 2.3. Договору, вбачається, що цей правочин поєднує в собі елементи договору про надання послуг та договору підряду, оскільки його предметом є надання послуг (завантаження вугілля відповідно до пункту 2.3.6 Договору, проведення профілактичних заходів відповідно до пункту
2.3.10 Договору), які споживаються в процесі їх надання, та безпосередньо проведення робіт з переробки (збагачення) рядового вугілля.

4.5.3. Відповідач, підписавши акти приймання-передачі наданих послуг та акти наданих послуг, звірки рядового вугілля, яке надійшло, та відвантажених продуктів збагачення, підтвердив відсутність у нього будь-яких заперечень, у тому числі і щодо "балансів переробки давальницької сировини".

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1.29.07.2016 "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська" -виконавець (позивач у справі) та ДП "Держвуглепостач" - замовник уклали договір переробки вугілля від 29.07.2016 № 29-07/2016 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався приймати від замовника рядове вугілля, проводити роботи з його переробки та передавати вугільний концентрат замовнику, а замовник - передати виконавцю вугілля для переробки, прийняти результати робіт та оплатити їх вартість.

5.2. Згідно з пунктом 1.3 Договору найменування, орієнтовна кількість, марочний склад, якісні показники рядового вугілля/вугільного концентрату, ціна переробки 1 тонни рядового вугілля та інші відомості, необхідні для виконання даного договору, обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

5.3. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата робіт із збагачення рядового вугілля проводиться замовником протягом п'яти банківських днів з дати надання рахунків на оплату, складених виконавцем на підставі підписаних сторонами "балансів переробки давальницької сировини" за звітний місяць, актів приймання-передачі вугільного концентрату за звітний місяць, актів приймання-передачі виконаних робіт за звітний місяць. Оплата робіт за Договором здійснюється лише за обсяг переробленого рядового вугілля, концентрат з якого було відвантажено виконавцем згідно з умовами Договору та щодо якого сторони підписали акти приймання-передачі вугільного концентрату.

5.4. Відповідно до пункту 5.12 Договору за порушення виконання грошового зобов'язання позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення.

5.5. Позивач зазначає, що протягом періоду 30.08.2019-31.08.2019, виконуючи зобов'язання за Договором, він надав послуги з переробки рядового вугілля на суму 2 711 178,15 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату виконаних робіт.

На підтвердження зазначеного позивач долучив до матеріалів справи підписані представниками сторін акти приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2019 № 23, від 31.07.2019 № 50, від 31.07.2019 № 51, від 31.08.2019 № 10, від
31.08.2019 № 11.

5.6. Відповідач 16.05.2019 здійснив передоплату за роботи із переробки вугілля у розмірі 89 114,65 грн.

5.7. Позивач стверджує, що відповідач на момент звернення до суду з позовом не виконав передбачене Договором зобов'язання у частині оплати прийнятих робіт, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 2 622 033,50 грн суми основної заборгованості, 117109грн пені та 3 % річних у сумі 10 352,60 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

5.8. Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/12612/19 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК з огляду на таке.

5.9. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.10. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм - часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Такий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від
16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

5.11. Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 910/15765/18.

5.12. У справі № 910/15765/18 Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення в силі. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог підрядника про стягнення з замовника заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних за договором підряду будівельних робіт, виходили з того, що позивач взяв на себе обов'язок після закінчення виконання робіт за Договором передати відповідачу - замовнику виконавчу документацію, що є обов'язковою умовою для здійснення остаточних розрахунків за Договором, проте в матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачу такої виконавчої документації, а в акті відсутня будь-яка інформація щодо належного виконання позивачем цього обов'язку, у зв'язку з чим на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем його зобов'язання з оплати виконаних робіт не настав, тому право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, не порушене.

Водночас у пункті 8.11 постанови від 04.02.2020 Верховний Суд зазначив, що норма частини 1 статті 545 ЦК закріплює право боржника на отримання доказів, що підтверджують виконання зобов'язання.

5.13. Попередні судові інстанції, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі № 910/12612/19, зокрема, врахували зміст пункту 4.1 Договору щодо порядку оплати виконаних робіт та відсутність заперечень відповідача щодо отримання від позивача послуг з переробки рядового вугілля відповідно до умов Договору на суму 2 711 178,15 грн.

5.14. Отже, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, у справі № 910/15765/18 та у справі № 6910/12612/19 різні. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, що виключає подібність правовідносин.

5.15. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції пов'язане з дотримання принципу правової визначеності.

33. В Україні визнається та діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United
Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" визначає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

5.16. З огляду на те, що після відкриття касаційного провадження у цій справі виявилося, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК не отримала свого підтвердження, а інші визначені ГПК підстави касаційного оскарження скаржник не зазначив та не обґрунтовував у касаційній скарзі, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Держвуглепостач".

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Держвуглепостач" на постанову Північного апеляційного господарського суду від
29.01.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі № 910/12612/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко