Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №917/1116/15
Ухвала КГС ВП від 11.11.2019 року у справі №917/1116/15

УХВАЛА

24 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 917/1116/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Решетилівської районної державної адміністрації

на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2016 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"

до Решетилівської районної державної адміністрації,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Відділ Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області,

2. ОСОБА_1,

про визнання незаконним та скасування розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Решетилівської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2016 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 у справі № 917/1116/15, подана
27.01.2020 з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Решетилівської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2016 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 у справі № 917/1116/15, в якому позивач просить відмовити в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки вважає, що касаційну скаргу подано поза межами присічного строку, встановленого частиною 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, а доказів в обґрунтування виключних випадків пропуску строку на звернення з касаційною скаргою заявник не навів.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги та оцінивши доводи, що викладені Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" у запереченнях проти відкриття касаційного провадження, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1116/15 і в обґрунтування цієї відмови зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, у травні 2015 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Решетилівської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області від 11.07.2012 №521 "Про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району", визнання незаконним та скасування розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області від
29.10.2012 №792 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 70 га в довгострокову оренду громадянину ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.08.2015 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 рішення Господарського суду Полтавської області від 31.08.2015 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 та рішення Господарського суду Полтавської області від 31.08.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Скасовуючи зазначені судові акти, суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин накладення земельних ділянок Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" та ОСОБА_1 та його розмір, не надали належної оцінки планам-схемам розміщення даних земельних ділянок, не врахували те, що розпорядження, яке є ненормативним правовим актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його використання, не може бути в подальшому скасоване органом, який його прийняв.

При новому розгляді, рішенням Господарського суду Полтавської області від
11.08.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018, позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 2 розпорядження голови Решетилівської районної державної адміністрації від
29.10.2012 № 792 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 70,00 га в довгострокову оренду громадянину ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району". В іншій частині позову відмовлено.

Решетилівська районна державна адміністрація з судовими рішеннями не погодилася та звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2016 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 у справі № 917/1116/15 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування пропуску встановленого законом строку для подання касаційної скарги, Решетилівська районна державна адміністрація зазначає про кадрові зміни в штаті державного органу, що вплинуло на обізнаність керівництва з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018.

Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від
28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від
18.11.2010 року).

У свою чергу, принцип правової визначеності є одним з основоположних аспектів верховенства права, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України? Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ? від 15.01.2020 № 460-ІХ, та яка відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень статтями 233, 234, 235, частиною 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України застосовується для розгляду касаційних скарг на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності статтями 233, 234, 235, частиною 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України) незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення непереборної сили.

Оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції було ухвалено 14.08.2018, повний текст постанови складений 20.08.2018.

Крім того, постанова Харківського апеляційного господарського суду від
14.08.2018 у справі № 917/1116/15, була надіслана судом 20.08.2018, зареєстрована 21.08.2018 і оприлюднена 22.08.2018 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформацію з якого слід вважати загальновідомою згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень", що дозволяло скаржнику ознайомитися з її текстом в максимально стислі строки та подати відповідну касаційну скаргу.

Проте касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від
11.08.2016 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від
14.08.2018 у справі № 917/1116/15 подано скаржником лише 07.02.2020, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи те, що касаційну скаргу було подано поза межами присічного строку встановленого частиною 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, а доказів в обґрунтування виключних випадків пропуску строку на звернення з касаційною скаргою, зазначених у статті 293 Господарського процесуального кодексу України, заявник не навів, а також те, що обставини, викладені в клопотанні про поновлення процесуального строку не є підставою для поновлення пропущеного скаржником строку на подання касаційної скарги, суд вважає, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 233, 234, 235, частиною 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Решетилівській районній державній адміністрації в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2016 і постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 у справі № 917/1116/15.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Решетилівської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2016 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 у справі № 917/1116/15.

3. Матеріали касаційної скарги на 14 (чотирнадцяти) аркушах повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков