Історія справи

Постанова КГС ВП від 09.08.2023 року у справі №910/5900/19
Ухвала КГС ВП від 03.02.2021 року у справі №910/5900/19
Постанова КГС ВП від 09.08.2023 року у справі №910/5900/19

УХВАЛА

26 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/5900/19

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Жукова С. В., Ткаченко Н. Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представників сторін: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Петренко С. В. ; ліквідатора ТОВ "Солтрейд" - арбітражного керуючого Носенко Т. С. (особисто); компанії Acting Project Investments s. r. o. - Мозгового О. О., Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - Богомазов П. С., Кутько Г. С., Панасенка О. О., Святюка С. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020

у справі № 910/5900/19

за позовом Acting Project Investments s. r. o

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрейд",

2) Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України",

про виділ частини об'єкта, будівництво якого не завершено, визнання права власності на виділену частину об'єкта та припинення права спільної часткової власності, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

Acting Project Investments s. r. o. (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрейд" (далі - ТОВ "Солтрейд", відповідач-1) та Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - БП"Солідарність" ТОВ, відповідач-2) про виділ частини об'єкта, будівництво якого не завершено, визнання права власності на виділену частину об'єкта та припинення права спільної часткової власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі, в порушення норм чинного законодавства України та домовленостей між сторонами, ухиляються від вчинення дій, направлених на завершення будівництва, введення об'єкта в експлуатацію та реєстрацію права власності на новозбудоване нерухоме майно, яке належить на праві спільної часткової власності позивачу та відповідачам, в зв'язку з чим позивач просив суд виділити частину об'єкта, будівництво якого не завершено, в розмірі 91,684 %, визнати за позивачем право власності на виділену частину об'єкта та припинити право спільної часткової власності.

У наданому суду першої інстанції відзиві на позов відповідач-1 частково визнав позовні вимоги та заперечив вимоги в частині виділення в натурі частки у розмірі 91,684 %, зазначивши, що для поділу об'єкта незавершеного будівництва необхідно встановити ступінь готовності такого об'єкта й надав копію технічного паспорта від 16.04.2019 на об'єкт незавершеного будівництва Торговельно-громадський центр "Петрівка" (далі - ТГЦ "Петрівка").

Відповідач-2 у наданому суду відзиві також частково визнав позовні вимоги, однак заперечив вимоги позивача в частині виділення в натурі частки в розмірі 91,684 %, мотивуючи це тим, що при вирішенні питання про поділ об'єктів незавершеного будівництва має значення ступінь готовності такого об'єкта, отже обов'язковим є встановлення на підставі належних та допустимих доказів ступеня готовності об'єкта станом на час розгляду справи, можливості визначення окремих частин, які підлягають виділу, наявності технічної можливості доведення будівництва до завершення після виділу такої частини.

08.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи висновку Товариства з обмеженою відповідальністю "НТБ Київ" (далі - ТОВ "НТБ Київ"), уточнення позовних вимог з урахуванням вказаного висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта, будівництво якого не завершено, у зв'язку з чим позивач просив суд:

- розділити об'єкт незавершеного будівництва - ТГЦ "Петрівка" на дві частини: перша частина - в розмірі 86,03 % частки, власником якої є позивач, та друга частина - в розмірі 13,97 % частки, власниками якої є спільна діяльність ТОВ
"Солтрейд ", БП "Солідарність" ТОВ в особі ТОВ "Солтрейд" - уповноваженої особи на здійснення спільної діяльності та Acting Project Investments s. r. o. ;

- визнати за Acting Project Investments s. r. o. право приватної власності на загальну площу, визначену згідно з технічним паспортом в розмірі 7 188,25 кв. м. в об'єкті незавершеного будівництва, що відповідає частці у розмірі 86,03% та припинити право спільної власності в зазначеній частині;

- визнати право спільної власності в об'єкті незавершеного будівництва - ТГЦ "Петрівка" за ТОВ "Солтрейд" та БП "Солідарність" ТОВ, яким спільно належить право власності на частку в розмірі 59,528 % з наступним розподілом часток після закінчення спільної діяльності; а також за Acting Project Investments s. r. o. в розмірі 40,472 %;

- припинити право спільної власності ТОВ "Солтрейд" уповноваженої особи на ведення спільної діяльності у частці в розмірі 8,316 % об'єкту незавершеного будівництва; а також Acting Project Investments s. r. o. у частці в розмірі 5,654 % об'єкту незавершеного будівництва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/5900/19 (суддя Плотницька Н. Б. ) ухвалено: позов задовольнити повністю.

Розділити існуючий об'єкт, будівництво якого не завершено: ТГЦ "Петрівка" літ. "А" (будівництво об'єкта незавершене) за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 21,23, Оболонський р-н., який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:78:223:0012 на дві частини:

Перша частина - об'єкт ТГЦ "Петрівка", Блок А: відповідно до технічного паспорту, виготовленого ТОВ "БП Експерт" має загальну площу у розмірі 7 188,25 кв. м. (після закінчення будівництва може бути зміненою) та відповідає розміру частки 86,03% в об'єкті будівництво якого не завершено: ТГЦ "Петрівка" літ. "А" (будівництво об'єкту незавершене) власником якої є Acting Project Investments s. r. o. Присвоєння літери здійснити після виготовлення нового технічного паспорту на зазначену частину;

Друга частина - об'єкт ТГЦ "Петрівка", Блок Б: відповідно технічного паспорту, виготовленого ТОВ "БП Експерт" має загальну площу у розмірі 1 166,85 кв. м. (після закінчення будівництва може бути зміненою) і відповідає розміру частки 13,97 % в об'єкті, будівництво якого не завершено: ТГЦ "Петрівка" літ. "А" (будівництво об'єкту незавершене). Власником цієї частини є: спільна діяльність ТОВ "Солтрейд ", БП "Солідарність" ТОВ та Acting Project Investments s. r. o.

Присвоєння літери здійснити після виготовлення нового технічного паспорту на зазначену частину.

Визнати за Acting Project Investments s. r. o. право приватної власності на загальну площу, визначену згідно з технічним паспортом, виготовленим ТОВ "БП Експерт" у розмірі 7188,25 кв. м. (після закінчення будівництва може бути зміненою) в об'єкті ТГЦ "Петрівка", Блок А, що відповідає частці у розмірі 86,03% та припинити право спільної власності в зазначеній частині (86,03%) частки, що належала на праві спільної часткової власності Acting Project Investments s. r. o. і дорівнювала 91,684% об'єкта: ТГЦ "Петрівка" літ. "А" (будівництво об'єкту незавершене) за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 21,23, Оболонський р-н., який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:78:223:0012.

Визнати право спільної власності в об'єкті ТГЦ "Петрівка", Блок Б, загальною площею визначеної згідно з технічним паспортом, виготовленим ТОВ "БП Експерт" - 1 166,85 кв. м. (відповідає 13,97% в Об'єкті будівництво якого не завершено: ТГЦ "Петрівка" літ. "А" (будівництво об'єкту незавершене) за:

- ТОВ "Солтрейд ", БП "Солідарність" ТОВ, яким спільно належить право власності на частку 59,528% (відповідно 8,316% Об'єкта будівництво якого не завершено: ТГЦ "Петрівка" літ. "А" (будівництво об'єкта незавершене) з наступним розподілом часток після закінчення спільної діяльності, яка здійснюється відповідно до умов Договору про спільну діяльність укладеного між ТОВ "Солтрейд" та БП "Солідарність" ТОВ №11/7 від 09.11.2007, Договору про внесення змін до Договору про спільну діяльність від 30.06.2010 ТОВ "Солтрейд" 90% на 10% БП "Солідарність" ТОВ. Присвоєння літери здійснити після виготовлення нового технічного паспорту на зазначену частину;

- Acting Project Investments s. r. o. 40,472 % (відповідно 5,654% об'єкта будівництво якого не завершено: ТГЦ "Петрівка" літ. "А" (будівництво об'єкта незавершене). Присвоєння літери здійснити після виготовлення нового технічного паспорту на зазначену частину.

Припинити право спільної власності:

- ТОВ "Солтрейд" в частці 8,316% об'єкта, будівництво якого не завершено: ТГЦ "Петрівка" літ. "А" (будівництво об'єкту незавершене), у зв'язку з визнанням права спільної власності на частку 59,528% в об'єкті, будівництво якого не завершено: ТГЦ "Петрівка" Блок Б - за ТОВ "Солтрейд", з наступним розподілом часток з урахуванням розміру внесеного вкладу учасниками спільної діяльності.

- Acting Project Investments s. r. o. в частці 5,654% об'єкта, будівництво якого не завершено: ТГЦ "Петрівка" літ. "А" (будівництво об'єкту незавершене) у зв'язку з визнанням права спільної власності на частку 40,472 % в об'єкті, будівництво якого не завершено: ТГЦ "Петрівка" Блок Б.

Стягнути з ТОВ "Солтрейд" на користь Acting Project Investments s. r. o. судовий збір у розмірі 2 881,50 грн.

Стягнути з БП "Солідарність" ТОВ на користь та Acting Project Investments s. r. o. судовий збір у розмірі 2 881,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з встановлених ним обставин щодо наступного:

- 09.11.2007 між ТОВ "Солтрейд" (учасник-1) та БП "Солідарність" ТОВ (учасник-2) укладено договір про спільну діяльність № 11/07, відповідно до умов якого сторони, на основі внесення та об'єднання вкладів і особистої участі кожної із них, зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення мети, визначеної пунктом 2.1. цього договору (спільне будівництво об'єкту);

- в подальшому між сторонами укладалися договори купівлі-продажу (відступлення) часток (договір від 22.07.2011 № 11/2011, договір від 15.07.2011 № 10/2011, договір від 20.06.2011 № 9/2011, договір від 23.05.2011 № 8/2011, договір від
20.04.2011 № 7/2011, договір від 13.04.2011 № 6/2011, договір від 25.03.2011 № 5/2011, договір від 14.02.2011 № 4/2011, договір від 17.01.2011 № 3/2011, договір від 16.11.2010 № 2/2010, договір від 10.09.2010 № 1/2010, договір від
15.10.2010, договір від 14.07.2010, договір від 03.08.2010), відповідно до умов яких, продавець (ТОВ "Солтрейд") зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця (БП "Солідарність" ТОВ) частку, що належить продавцю на підставі відповідного договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити зазначену частку;

- 07.06.2013 між БП "Солідарність" ТОВ (продавець) та Acting Project Investments s. r. o. (покупець) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) часток № 6/2013, згідно умов якого об'єктом продажу за цим договором є частка у праві власності на майно, що належить до спільної часткової власності і яка, як зазначено в рішеннях судів у справах № 2а-980/12/2670 та 2а-15818/12/2670 (додаток № 3), по своїй суті є майновими правами щодо будівельних матеріалів, робіт, послуг та інше, та активом, використання якого, очікувано, приводить до отримання економічних вигод;

- Актом приймання-передачі частки від 07.06.2013 (об'єкту продажу за договором № 6/2013) продавець - БП "Солідарність" ТОВ передав, а покупець - Acting Project Investments s. r. o. прийняв частку (майнові права), загальний розмір якої становить 91,684% у праві власності на об'єкт будівництва ТГЦ "Петрівка", розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Вербова, 21,23 (будівельні матеріали, виконані роботи тощо), яке на дату укладання договору не завершено. Частка належить продавцю на праві власності.

Відтак, рішення суду першої інстанції про задоволення позову, з посиланням на приписи статей 331, 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовано встановленими судом обставинами щодо технічної можливості поділу об'єкта, будівництво якого не завершено, на два (незавершених будівництвом) об'єкти нерухомого майна (блока) об'єкту ТГЦ "Петрівка", наявності у кожного виділеного об'єкту власних конструктивних елементів та можливості бути самостійними об'єктами нерухомості; відповідності кожної виділеної частини чинним будівельним нормам, нормам пожежної безпеки та цивільного захисту за умови поділу об'єкту ТГЦ "Петрівка" та виділу в натурі блоків (частин), які відповідають розмірам часток: 91,684 % - належить на праві власності Acting Project Investments s. r. o. та 8,316 % - належить на праві власності спільній діяльності, що здійснюється БП "Солідарність" ТОВ та ТОВ "Солтрейд".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Acting Project Investments s. r. o. відмовити у повному обсязі.

За апеляційним розглядом справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 АТ "Укрексімбанк" залучено до участі у справі № 910/5900/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТОВ "Солтрейд" та БП "Солідарність" ТОВ.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 (колегія суддів: Дикунська С. Я. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Тищенко О. В. ) апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/5900/19 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові погодився з позицією місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, при чому спростовуючи доводи АТ "Укрексімбанк" щодо порушення його прав як іпотекодержателя спірного майна додатково вказав, що правомірність набуття права власності на майно (майнові права) БП "Солідарність" ТОВ підтверджено рішеннями судів у справах № 2а-980/12/2670 та № 2а-15818/12/2670, якими встановлено, що частки у праві власності на майно, яке належить до спільної часткової власності в межах спільної діяльності (майнові права), не є об'єктом іпотеки відповідно до Іпотечного договору.

Також суд апеляційної інстанції вказав, що відчуження предмету іпотеки за Договорами купівлі-продажу часток у праві власності на майно, яке належить до спільної часткової власності, не відбулось взагалі, оскільки предметом іпотеки є право оренди земельної ділянки загальною площею 6 257,0 кв. м (кадастровий номер undefined) за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 21,23 та об'єкт незавершеного будівництва - Торгівельно-офісний центр "Петрівка", розташований на цій земельній ділянці та який після завершення будівництва буде належати на праві спільної часткової власності БП "Солідарність" ТОВ та ТОВ "Солдтрейд", відповідно укладення таких договорів не потребувало згоди іпотекодержателя; доказів оскарження та визнання недійсними цих договорів, зокрема, Договору купівлі-продажу (відступлення) часток між БП "Солідарність" ТОВ та Acting Project Investments s. r. o. матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, АТ "Укрексімбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі № 910/5900/19 скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Acting Project Investments s. r. o. відмовити у повному обсязі.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували та неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим в порушення вимог закону вирішили питання про інтереси AT "Укрексімбанк".

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає не врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 04.06.2019 у справі №916/1522/18, від 23.05.2018 у справі № 910/73/17, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 18.12.2019 у справі № 916/633/19.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі:

У відзиві на касаційну скаргу Acting Project Investments s. r. o. просить суд відмовити у задоволенні останньої, судові рішення залишити без змін.

У поданому представником ТОВ "Солтрейд" (на підставі ордеру) відзиві на касаційну скаргу, останній просить суд залишити скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Водночас, у іншому відзиві ТОВ "Солтрейд" (в особі ліквідатора, призначеного судом у справі про банкрутство) просить суд скасувати оскаржувані судові рішення з направленням справи на новий розгляд з викладених у відзиві підстав.

До Верховного Суду також надійшов відзив БП "Солідарність" ТОВ на касаційну скаргу АТ "Укрексімбанк", у якому відповідач-2 просить залишити скаргу без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін.

Касаційне провадження. Розгляд клопотань

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5900/19 визначено склад колегії суддів: Багай Н. О. - (головуючий), Чумак Ю. Я., Дроботова Т. Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від
12.01.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2021 касаційну скаргу АТ "Укрексімбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/5900/19 залишено без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку із не зазначенням передбачених статтею 287 ГПК України підстав подання касаційної скарги, несплатою судового збору та пропуском строку на касаційне оскарження, надано скаржнику строк для усунення недоліків до 26.02.2021, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

19.02.2021 до Верховного Суду від АТ "Укрексімбанк" надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження, клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги та доказами сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укрексімбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/5900/19; розгляд справи призначено на
30.03.2021 о 14:30 год.

16.03.2021 колегією суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я. подано заяву про самовідвід у справі № 910/5900/19 у порядку, передбаченому статтею 35 ГПК України, у зв'язку із помилковим визначенням спеціалізації при автоматичному розподілі зазначеної справи, оскільки вказані судді згідно Рішення зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2020 № 14 входять до складу судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності. Однак 21.09.2020 проти відповідача - ТОВ "Солтрейд" відкрито провадження у справі про банкрутство, а 15.02.2021 його визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, що підтверджується копією постанови Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 910/11390/20, поданою учасниками справи, а також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2021 заяву колегії суддів у складі: Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я. про самовідвід у справі № 910/5900/19 Господарського суду міста Києва задоволено.

У зв'язку з ухвалою про самовідвід суддів Багай Н. О., Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5900/19 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - (головуючий), Ткаченко Н. Г., Жуков С. В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.03.2021.

29.03.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання БП "Солідарність" ТОВ про закриття касаційного провадження у справі на підставі пунктів 3, 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2021, серед іншого, прийнято до свого провадження справу № 910/5900/19 за касаційною скаргою АТ "Укрексімбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020; призначено до розгляду на
21.04.2021 о 11:30.

Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2021 відкладено розгляд касаційної скарги АТ "Укрексімбанк" на 26.05.2021 о 14:30 год.

26.05.2021 до початку судового засідання у справі № 910/5900/19 ліквідатором ТОВ "Солтрейд" - арбітражним керуючим Носенко Т. С. подано клопотання про передачу цієї справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

У судове засідання 26.05.2021 з'явилися представники АТ "Укрексімбанк"; компанії Acting Project Investments s. r. o., БП "Солідарність" ТОВ та ліквідатор ТОВ "Солтрейд" - арбітражний керуючий Носенко Т. С.

Щодо клопотання ТОВ "Солтрейд" (в особі ліквідатора) про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду

Клопотання ліквідатора ТОВ "Солтрейд" - арбітражного керуючого Носенко Т. С. про передачу справи № 910/5900/19 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду обґрунтоване виключною правовою проблемою у даній справі та необхідності забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, що полягає у вирішенні наступних питань: (1) Чи змінить правовий статус нерухомого майна об'єкта незавершеного будівництва - Торгівельно-офісний центр "Петрівка" - предмета іпотеки, відчуження його часток (часток у ньому, майнового права на нього) згідно з договором про спільну діяльність; (2) Чи стане можливим забезпечення зобов'язання за кредитним договором в тому ж обсязі як це передбачено договором іпотеки через звернення стягнення на предмет іпотеки - об'єкт незавершеного будівництва - Торгівельно-офісний центр "Петрівка" після задоволення позовних вимог Позивача?

При цьому, на думку заявника, правова проблема у цій справі полягає у тому, що паралельно існує два правових порядки господарсько- правових відносин, один - щодо способу забезпечення виконання зобов'язання через іпотеку, забезпеченого об'єктом іпотеки, як гарантії для Іпотекодержателя, та другий - щодо розпорядженням (майнове право) учасниками договору спільної діяльності часткою у майні (будівельні матеріали), яке є предметом іпотеки. Вказана проблема викликана відсутністю у редакції Закону України "Про іпотеку" (яка діяла на момент вчинення Іпотечного договору-20.11.2007) визначення у статті 5 такого предмету іпотеки, як "майнові права на об'єкт незавершеного будівництва".

Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

За змістом наведеної норми права, для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників. Тобто, правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; існують обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

Суд зазначає, що справа має принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов'язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Оскільки клопотання ТОВ "Солтрейд" (в особі ліквідатора) не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, зокрема, Закону України "Про іпотеку", не обґрунтована наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, Верховний Суд відмовляє у його задоволенні.

Таким чином, наведені заявником аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в розумінні приписів частини 5 статті 302 ГПК України, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему.

Ураховуючи викладене, правові підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно зі статтею 302 ЦПК України відсутні, відтак суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вищевказаного клопотання.

Щодо клопотання БП "Солідарність" ТОВ про закриття касаційного провадження

Оскільки вказане клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пунктів 3, 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України стосується перевірки судом касаційної інстанції обґрунтованості доводів та аргументів скаржника, які стали підставою відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд цього клопотання лише за результатом розгляду касаційної скарги по суті.

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 , 2 статті 300 ГПК України).

Як зазначалось, об'єктом касаційного оскарження є рішення та постанова судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про виділ частини об'єкта, будівництво якого не завершено, визнання права власності на виділену частину об'єкта та припинення права спільної часткової власності.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Дослідивши доводи касаційної скарги та зміст судових рішень, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права у контексті доводів скаржника, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/5900/19 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у п. 5.5 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, згідно якої під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Аналогічний правовий висновок викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц.

Отже, для касаційного перегляду судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для такого перегляду є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/1522/18, від 23.05.2018 у справі № 910/73/17, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 18.12.2019 у справі № 916/633/19, колегія суддів зазначає таке.

У наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/1522/18 містяться висновки щодо застосування норм частини 3 статті 9, частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку", статей 15, 16, 215 ЦК України, при чому предметом касаційного перегляду у справі було питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним спірного договору оренди нежилої будівлі бізнес-центру (предмет іпотеки), укладеного її власником (іпотекодавцем) всупереч вимогам законодавства та умовам договору іпотеки за відсутності згоди іпотекодержателя на його укладення.

У справі № 910/73/17, предметом позову якої було усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням, а також за зустрічним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння і виселення з нежилого приміщення, яке є предметом іпотеки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення зустрічних позовних вимог, зазначила, що договори, якими Компанія (позивач за первісним позовом) обґрунтовує правові підстави користування спірними приміщеннями укладені щодо майна, переданого в іпотеку, без згоди іпотекодержателя, що зумовлює їх нікчемність та не створює інших юридичних наслідків, крім пов'язаних з їх нікчемністю.

Відтак, правові висновки Верховного Суду, викладені у наведених скаржником справах № 910/73/17 та № 916/1522/18, стосуються питання порушення прав іпотекодержателя в контексті неотримання його згоди на відчуження/передачі в оренду предмету іпотеки без згоди іпотекодержателя та, як наслідок, визнання недійсним договору такого відчуження/оренди.

У справі № 916/3156/17, на яку посилається скаржник, розглядалися позовні вимоги про визнання договору застави недійсним з підстав його нікчемності у силу пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За результатом касаційного перегляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 погодилася з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 369/2770/16-ц і від 07.11.2018 у справі № 357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способами захисту прав та інтересів, визначеними законом.

Предметом позову у справі № 916/633/19 було визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва. При цьому позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 19.02.2019 № 19/02 в частині звільнення та передачі вказаного об'єкта позивачу за актом приймання-передачі. Правовою підставою позовних вимог позивач вказував статті 526, 530, 629 ЦК України та статтю 188 Господарського кодексу України. Верховний Суд у постанові від
18.12.2019 у цій справі зробив наступні правові висновки: об'єкт незавершеного будівництва за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво).

Поняття "об'єкт незавершеного будівництва" (частина 3 статті 331 ЦК України) та "самочинно збудований об'єкт" (частина 1 статті 376 ЦК України) мають різний правовий статус та відмінне законодавче регулювання. Чинне законодавство передбачає можливість набуття особою за певних умов права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна за рішенням суду. У той же час об'єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об'єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов'язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

Отже, постанова Касаційного господарського суду від 18.12.2019 у справі №916/633/19, на яку посилається скаржник, містить правові позиції щодо порядку набуття права власності на об'єкт незавершеного будівництва, а також щодо правового статусу такого майна.

В свою чергу, предметом позовних вимог у справі № 910/5900/19, що переглядається є виділ частини об'єкта незавершеного будівництва, визнання права власності на виділену частину об'єкта та припинення права спільної часткової власності. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків щодо наявності підстав для задоволення позову з посиланням на приписи статей 331, 364 ЦК України, враховуючи встановлені судами обставини технічної можливості поділу об'єкта, будівництво якого не завершено, на два (незавершених будівництвом) об'єкти нерухомого майна (блока) об'єкту ТГЦ "Петрівка", наявності у кожного виділеного об'єкта власних конструктивних елементів та можливості бути самостійними об'єктами нерухомості; відповідності кожної виділеної частини чинним будівельним нормам, нормам пожежної безпеки та цивільного захисту, за умови поділу об'єкта ТГЦ "Петрівка" та виділу в натурі блоків (частин), які відповідають розмірам часток: 91,684 %, що (як встановлено судами з наявних у справі доказів) належить на праві власності позивачу, та 8,316 %, що належить на праві власності спільній діяльності, що здійснюється відповідачами.

Таким чином Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на неврахування апеляційним господарським судом зазначених правових висновків Верховного Суду в якості підстави для подання касаційних скарг, яке (посилання) фактично зводиться до незгоди заявника з прийнятими по суті судовими рішеннями у цій справі та не свідчить про незастосування чи неправильне застосування апеляційним судом вказаних правових позицій.

Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника свідчить про порушення норм матеріального права.

Верховний Суд зауважує, що обираючи підстави касаційного оскарження скаржник не зазначав про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права як підстави для касаційного оскарження згідно пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України, як-то порушень порядку надання, отримання, оцінки доказів у суді першої та апеляційної інстанції.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 269, 300 ГПК України.

Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд переглянув справу в межах доводів касаційної скарги, та з урахуванням установлених у справі конкретних обставин, та не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід'ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від
20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United
Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У контексті вищевикладеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними, а тому наявні правові підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укрексімбанк" на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Наведене свідчить про обґрунтованість клопотання БП "Солідарність" ТОВ про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України. При цьому доводи заявника про необхідність закриття касаційного провадження з урахуванням пункту 3 частини першої вказаної статті процесуального закону є безпідставними, оскільки апеляційним судом залучено АТ "Укрексімбанк" до участі у справі та саме за його апеляційною скаргою здійснено перегляд справи по суті в апеляційному порядку. Аргументи про необхідність закриття касаційного провадження у цій справі також на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України колегія суддів відхиляє, враховуючи, що предметом дослідження Верховним Судом була перевірка застосування норм права судами попередніх інстанцій виключно з урахуванням визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження, на яку АТ "Укрексімбанк" посилався у касаційній скарзі, і яка не знайшла свого підтвердження згідно викладених вище висновків касаційного суду.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укрексімбанк".

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрейд" - арбітражного керуючого Носенко Т. С. про передачу справи № 910/5900/19 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі № 910/5900/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко