Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.02.2019 року у справі №906/1248/16

УХВАЛА

21 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 906/1248/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І. В. - головуючий, Міщенко І. С., Мачульський Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Ночвай Оксани Миколаївни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від
15.11.2018 (повний текст складено 20.11.2018)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до Фізичної особи-підприємця Ночвай Оксани Миколаївни

про стягнення 298 081,76 грн.,

та за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Ночвай Оксани Миколаївни

до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

про скасування оперативно-господарської санкції,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) ФОП Ночвай Оксаною Миколаївною подано касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 у справі № 906/1248/16 безпосередньо до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 24.01.2019 року у справі № 906/1248/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І. В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г. М., Міщенко І. С.

Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2019 касаційну скаргу ФОП Ночвай Оксани Миколаївни залишено без руху до 04.03.2019 на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, оскільки скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі; встановлено Фізичній особі-підприємцю Ночвай Оксані Миколаївні строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції; витребувано матеріали справи № 906/1248/16 з Господарського суду Житомирської області, оскільки за відсутності матеріалів справи № 906/1248/16, неможливо дійти обґрунтованого висновку щодо пропуску скаржником строку на касаційне оскарження;

12.02.2019 до Касаційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/1248/16.

25.02.2019 скаржник направив до суду квитанцію № 58 від 18.02.2019 про доплату судового збору у розмірі 2 756,00 грн.

В обґрунтування пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначив, що не отримав оскаржувану постанову, 10.12.2018 до суду першої інстанції подав клопотання про надання постанови (долучено до матеріалів касаційної скарги), лише після цього отримано копію постанови апеляційної інстанції, що на думку скаржника, є поважними причинами пропуску строку.

Розглянувши вищевказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 у справі № 906/1248/16, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до ст.288 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

3. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у ст.288 Господарського процесуального кодексу України."

Згідно ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України встановлено неможливість такого поновлення."

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова Північно-західного апеляційного господарського суду прийнята 15.11.2018, повний текст підписано
20.11.2018, та відповідно до відмітки про відправлення на оригіналі процесуального документа копія постанови була направлена учасникам справи
21.11.2018. Тому останнім днем строку подання касаційної скарги на зазначену постанову було 10.12.2018.

Проте, скаржником касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 подано 28.12.2018, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, тобто, скаржником пропущено строк, встановлений ст. 288 ГПК України для подання касаційної скарги.

Фізична особа-підприємець Ночвай Оксана Миколаївна, звернувшись до Касаційного господарського суду із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначила, що копію оскаржуваної постанови не отримувала, 10.12.2018 скаржник звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про видачу примірника постанови апеляційної інстанції, лише після цього отримано копію оскаржуваної постанови, що на думку скаржника, є поважними причинами пропуску строку.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від
28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від
18.11.2010 року).

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до правових позицій, сформованих Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.12.2018 скаржник звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про видачу примірника постанови апеляційної інстанції.

20.12.2018 представник відповідача за первісним позовом отримав копію постанови, про що свідчить напис на вищевказаному клопотанні.

Проте, в матеріалах справи наявна копія оскаржуваної постанови, яка була направлена рекомендованим листом із зворотнім повідомленням на адресу ФОП Ночвай Оксана Миколаївна:10031, Житомирська обл., Житомирський район, с. Світин, вул.

Садова, 9, однак 05.12.2018 поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з позначкою за закінченням терміну зберігання.

Аналогічно повернулось на адресу суду першої інстанції 02.05.2018 рішення, направлене на зазначену адресу 29.03.2018 поштовою кореспонденцією з позначкою за закінченням терміну зберігання, тобто адресат не отримав поштове відправлення.

Відповідно до ч.5 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, зважаючи на зазначене вище, судами було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, відповідача за первісним позовом про здійснення розгляду даної справи. До того ж, судом апеляційної інстанції своєчасно та згідно із зазначеними вище вимогами ГПК України було направлено копію постанови від 15.11.2018 на адресу скаржника.

Крім того, звертаючись до касаційного суду у касаційній скарзі ФОП Ночвай Оксана Миколаївна зазначає знову свою адресу: 10029, Житомирська обл., Житомирський район, с. Світин, вул. Садова, 9, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень":

"1. Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному статтями 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

2. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог статтями 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення."

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень":

"1. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

2. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

3. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку."

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень":

"1. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

3. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин."

Згідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Суд зазначає, що скаржником не наведено об'єктивно непереборних підстав, які унеможливлювали його отримувати поштову кореспонденцію за його місцем проживання: 10029, Житомирська обл., Житомирський район, с. Світин, вул. Садова, 9, або неможливості ознайомлення з оскаржуваною постановою через мережу Інтернет у Єдиному державному реєстрі судових рішень раніше, ніж 10.12.2018.

Колегія суддів зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням відповідачем за первісним позовом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження постанови суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою скаржника щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Колегія суддів, розглянувши заяву про поновлення строку касаційного оскарження та оцінивши зазначені заявником причини на предмет їх поважності, дійшла висновку, що такі причини є неповажними, оскільки:

1) представник скаржника ОСОБА_7 був присутній при проголошенні вступної та резолютивної частини постанови, відтак достеменно знав про негативний для відповідача за первісним позовом результат розгляду справи та мав можливість, у відповідності до вимог ч.1 ст.42 ГПК України, своєчасно ознайомитися з матеріалами справи, в т. ч. з судовим рішенням та отримати його копію;

2) постанова Північно-західного апеляційного господарського суду прийнята від
15.11.2018 була оприлюднена в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.11.2018;

3) постанова Північно-західного апеляційного господарського суду прийнята від
15.11.2018 у справі № 906/1248/16 була направлена учасникам справи 21.11.2018.

Вказані обставини свідчать, що можливість подання касаційної скарги у встановлений строк, залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника.

Інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку скаржником не зазначено та не надано доказів того, що скаржник не мав можливості раніше звернутися з касаційною скаргою.

Суд касаційної інстанції зазначає, що скаржник не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух справи користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, наданими процесуальними правами своєчасно не скористався, доказів неможливості отримувати поштову кореспонденцію за його місцем проживання: 10029, Житомирська обл., Житомирський район, с. Світин, вул. Садова, 9, суду не надав.

Необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

За таких обставин, колегія суддів відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ночвай Оксани Миколаївни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 у справі № 906/1248/16.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Ночвай Оксани Миколаївни про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ночвай Оксани Миколаївни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 у справі № 906/1248/16.

3. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ночвай Оксани Миколаївни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 у справі № 906/1248/16 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді І. Міщенко

Г. Мачульський