Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №913/983/16

Верховний

Суд

УХВАЛА

12 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 913/983/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши матеріали заяви Заступника Генерального прокурора

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2017 у справі № 913/983/16

за позовом Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України і Міністерства аграрної політики та продовольства України

до Новоайдарської селищної ради Луганської області, Виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради Луганської області, Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Новоайдарський елеватор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівік Альянс Груп",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Державної акціонерної компанії "Хліб України",

про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування об'єктів нерухомого майна на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 22.11.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2017, відмовлено у задоволенні позову Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України до Новоайдарської селищної ради Луганської області та Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Новоайдарський елеватор" про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради dsl 31/08/2010 № 95, визнання недійсним та скасування свідоцтва на право власності на нерухоме майно від
10.09.2010.

Відмовлено у задоволенні позову Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівік Альянс Груп" про витребування об'єктів нерухомого майна на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівік Альянс Груп".

Провадження у справі стосовно Виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради Луганської області припинено.

14.12.2017 Заступник Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від
24.10.2017 у справі № 913/983/16 із підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції, чинній до 15.12.2017), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (статей 257, 261, 267 та 388 Цивільного кодексу України; далі - ЦК).

На обґрунтування зазначених підстав для перегляду судового рішення заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 24.11.2016 у справі № 5017/3702/2012, від 06.12.2016 у справі № 910/9017/16, від 14.12.2016 у справі № 5015/3297/12, від 25.07.2017 у справі № 905/2806/16, від 09.08.2017 у справі № 904/12519/16, від 13.09.2017 у справі № 904/9643/16, від 23.10.2017 у справі № 905/507/17 та постанов Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15, від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 (3-604гс16), від 02.11.2016 у справі № 522/10652/15-ц, від 12.04.2017 у справі № 362/122/15-ц (6-1852цс16), від 12.07.2017 у справі № 369/6601/15-ц (6-2458цс16).

Зазначена заява Верховним Судом України передана за належністю до Касаційного господарського суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та підлягає розгляду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
29.01.2018 заяву у справі № 913/983/16 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Міщенко І.С., Суховий В.Г.

Обговоривши наведені у заяві доводи та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою, а доводи заявника не підтверджуються наданими матеріалами з таких підстав.

За змістом статті 11116 ГПК (у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VІІІ, чинній до 15.12.2017) рішення господарських судів переглядалися Верховним Судом України виключно з підстав, передбачених цією статтею.

Згідно з положеннями пунктів 1, 3 частини 1 статті 11116 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) підставами для подання заяви про перегляд рішень господарських судів є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі № 913/983/16, в якій подано заяву про перегляд судових рішень, Вищий господарський суд України погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності, оскільки прокурор звернувся до суду з позовом у вересні 2016 року з пропуском трирічного строку позовної давності.

Касаційний суд виходив із того, що дія положень пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК не поширюється на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється дія положень статті 257 ЦК щодо загальної позовної давності. Для прокурора, що не є позивачем, позовна давність обчислюється від дня, коли держава в особі її органів, в інтересах яких пред'явлено прокурором позов, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

При цьому, перевіряючи в касаційному порядку судові рішення, Вищий господарський суд України виходив з встановлених судами обставин, що позивачі мали об'єктивну можливість дізнатися про порушення права держави як з моменту прийняття оспорюваного рішення та оформлення свідоцтва, так і під час проведення відповідних перевірок у 2010 році.

Також касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні вимог прокурора про поновлення строку позовної давності, оскільки прокурор не наділений повноваженнями заявляти таке клопотання за відсутності відповідного клопотання особи, в інтересах якої він звернувся до суду.

Свій висновок про законність рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна Вищий господарський суд України обґрунтував відмовою суду у задоволенні позовних вимог про скасування рішення виконавчого комітету і свідоцтва про право власності на спірне майно, задоволення якіх у цій справі є передумовою для витребування майна у добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України (постанова від
24.10.2017).

У справах ( № 905/507/17, № 905/2806,16, № 910/9017/16, № 5017/3702/2012, № 5015/3297/12, № 362/122/15-ц, № 369/6601/15-ц), копії судових рішень в яких надано заявником для порівняння, Вищий господарський суд України і Верховний Суд України висловили аналогічну правову позицію, що у випадках звернення до суду прокурора в інтересах відповідного органу позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

При цьому Вищий господарський суд України і Верховний Суд України погодилися з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з їх обґрунтованості і встановлених обставин щодо відсутності пропуску позивачами строку позовної давності або поважності причин такого пропуску (постанови від 23.10.2017, від 25.07.207, від 06.12.2016, від 14.12.2016, від
24.11.2016, від 12.04.2017, від 12.07.2017).

У справах № 904/12519/16, № 904/9643/6,6-1цс15, № 522/10652/15-ц, № 916/2129/15 (3-604гс16) Вищий господарський суд України і Верховний Суд України дійшли висновку про наявність підстав для витребування майна в порядку статей 387, 388 ЦК України, виходячи з встановлених судами обставин відчуження спірного майна без волі власника і фактів пред'явлення позовів в межах позовної давності.

Таким чином, зі змісту постанови Вищого господарського суду України від
24.10.2017, про перегляд якої подано заяву, і змісту постанов Вищого господарського суду України та постанов Верховного Суду України, копії яких додано до заяви для порівняння, вбачається, що суди дійшли різних висновків про задоволення або відмову в задоволенні пред'явлених позовних вимог залежно від встановлених обставин, а тому не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Отже, передбачених статтею 11121 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) підстав для відкриття провадження у справі № 913/983/16 немає.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 11116, 11121 ГПК у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VІІІ,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи № 913/983/16 до провадження Касаційного господарського суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий