Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.07.2021 року у справі №911/3018/20

УХВАЛА

13 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/3018/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Кібенко О. Р., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.

за участю представників:

Позивача: не з'явився

Відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021

(головуючий суддя - Руденко М. А., судді - Пономаренко Є. Ю., Дідиченко М. А.)

та рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021

(суддя Подоляк Ю. В. )

у справі №911/3018/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа"

про стягнення 3 114 924,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" (далі- АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" (КП "Яготинтепломережа") про стягнення 2 385 223,09 грн основного боргу, 312 369,53 грн інфляційних втрат, 173 392,03 грн 3% річних, 243
940,02 грн пені.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем строків оплати отриманого природного газу за договором постачання природного газу від 06.09.2017 № 2055/1718-БО-17, за період листопад - грудень 2017 року, січень - квітень 2018 року, внаслідок чого виникла заборгованість, що є підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.03.2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 385
223,09 грн. основного боргу, 312 369,53 грн інфляційних втрат, 173 392,03 грн. 3% річних, 121 970,01 грн пені, судові витрати. В решті позовних вимог про стягнення 121 970,01 грн пені відмовлено. Відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про розстрочення рішення.

4. Судові рішення мотивовано тим, що:

- 06.09.2017 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та КПТМ "Яготинтепломережа" (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 2055/1718-БО-17 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору;

- згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями;

- відповідно до п. 2.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 04.04.2018 № 2) постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 920.0 тис. куб. метрів (дев'ятсот двадцять тисяч куб. метрів), у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): у жовтні 2017 року - 90 тис. куб. м, у листопаді 2017 року - 150 тис. куб. м, у грудні 2017 року - 180 тис. куб. м, загалом за ІV квартал 2017 року - 420 тис. куб. м. За січень 2018 року - 200 тис. куб. м, за лютий 2018 року - 170 тис. куб. м, за березень 2018 року - 130 тис. куб. м, загалом за І квартал 2018 року - 500 тис. куб. м.

- постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 240 тис. куб. метрів (двісті сорок тисяч куб. м), у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): у квітні 2018 року - 150 тис. куб. м, у травні 2018 року - 90 тис. куб. м. Всього 240 тис. куб. м.

- відповідно до п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу;

- згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладення становить 7907,20 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64
грн;

- відповідно до п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу;

- пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

- на виконання умов договору позивач у період з листопада 2017 року по квітень 2018 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5 515

623,09 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2017 на суму 702 785,62 грн., від 31.12.2017 на суму 1 206 015,64 грн., від 31.01.2018 на суму 1 220 400,41 грн., від 28.02.2018 на суму 1 127 497,14 грн., від 31.03.2018 на суму 1 160 346,80 грн., від 30.04.2018 на суму 98 577,48 грн;

- Відповідач частково розрахувався за поставлений Позивачем природний газ, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 2 385 223,09 грн, а тому позов щодо стягнення основної заборгованості є обгрунтованим;

- зважаючи на заборгованість Відповідача перед Позивачем наявні підстави для нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені. За розрахунком Позивача розмір інфляційних втрат, за період з 26.01.2018 по 31.07.2020, складає 312
369,53 грн, розмір 3 % річних, за період з 26.12.2017 по 31.07.2020, складає 173
392,03 грн, судом перевірено розрахунок наданий Позивачем та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних виконано правильно, а тому в цій частині позов також є обґрунтованим;

- пеню Позивач нарахував Відповідачу у розмірі 243 940,02 грн, за період з
26.12.2017 по 31.07.2020, розрахунок пені судом перевірено він є арифметично вірним та відповідає вимогам законодавства, а тому є обґрунтованим. Разом з цим, Відповідачем заявлено клопотання про зменшення на 70 % розміру пені, заявленого до стягнення. Судом оцінено доводи, викладені Відповідачем в обґрунтування підстав для зменшення розміру пені, та встановлено, що заборгованість з оплати за поставлений природний газ виникла у зв'язку з несвоєчасним розрахунком споживачів, за послуги теплопостачання, при цьому, більшість споживачів є установами/організаціями, які фінансуються з державного та міського бюджетів, при цьому несвоєчасно розраховуються за послуги теплопостачання, на підтвердження вказаних обставин Відповідачем надано звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства за січень-грудень 2017 року та за січень-грудень 2018 року. З урахуванням зазначеного та положень ст.233 ГК України та ст. 551 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, та зважаючи, що відсутні докази понесення Позивачем збитків, внаслідок несвоєчасного виконання Відповідачем зобов'язання з оплати природного газу, суди дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% та стягнули з Відповідача на користь Позивача 121 970,01 грн пені;

- також, суди з урахуванням положень ст.ст. 239, 331 ГПК України відмовили у задоволенні клопотання Відповідача про розстрочення виконання рішення, зважаючи на те, що Відповідачем не доведено, що ненадання йому розстрочки призведе до негативних наслідків для нього.

5. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні пені у розмірі 121 970,01 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

6. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 10.12.2020 у справі № 904/6250/19.

7. Відзив від Відповідача до Суду не надходив

8. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Оскільки, скаржник оскаржує рішення та постанову у справі лише в частині відмови у стягненні пені у розмірі 121 970,01 грн, отже, з урахуванням положень ст. 300 ГПК України, в іншій частині судові рішення касаційним судом не переглядаються.

10. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

11. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

12. Зі змісту зазначених скаржником у касаційній скарзі постанов, Суд вбачає, що наведені в них висновки стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

13. Згідно зі ст. 233 ГК України, на неоднакове застосування якої судами посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

14. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

15. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

16. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

17. Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов'язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

18. У даній справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 50%. Таких висновків суди дійшли проаналізувавши надані сторонами докази, а саме: суди встановили, що Відповідач є комунальним підприємством, а отриманий за договором природний газ ним використовувався для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, які невчасно розраховуються за спожиті послуги теплопостачання, що впливає на здійснення розрахунків Відповідачем за отриманий природний газ.

19. Зменшуючи розмір пені суди, також врахували ступінь виконання Відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого природного газу за договором, прийнявши до уваги поважність причин несвоєчасного виконання Відповідачем зобов'язання, поведінку Відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, визнали вищезазначені обставини винятковими, та дотримуючись необхідного балансу інтересів обох сторін, встановили відсутність доказів, які свідчать про завдання Позивачу збитків в результаті дій Відповідача.

20. Як зазначалось, скаржник звертаючись із скаргою вказував на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 10.12.2020 у справі № 904/6250/19 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

21. Так, у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 90%, нарахованої у зв'язку з простроченням оплати за фактичну спожиту електричну енергію. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, та зокрема обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.

22. У справі № 918/116/19 Верховний Суд вказав, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 50 %, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора, у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

23. У справі № 904/6250/19 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у зменшенні розміру пені, оскільки відповідачем не було належним чином доведено наявності підстав для зменшені заявленого до стягнення позивачем розміру пені.

24. Зважаючи на вищезазначене, проаналізувавши зміст судових рішень у справах на які посилається скаржник, Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" стосовно того, що суди попередніх інстанцій застосували норми статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 904/6250/19, від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 під час вирішення судом питання щодо зменшення пені, оскільки у зазначених постановах Верховний Суд зробив висновки щодо застосування зазначених положень законодавства саме у контексті спірних відносин у справах, що ним розглядалися.

Зміст відповідних судових рішень, фактичні обставини справ, докази на їх підтвердження у кожній конкретній справі свідчать про неподібність вказаних справ справі, що зараз розглядається, і тому застосування названих норм права за неподібності правовідносин у справах не може бути аналогічним.

25. Враховуючи зазначене, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, судом касаційної інстанції встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, отже колегія суддів, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021у справі №911/3018/20.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі №911/3018/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. Р. Кібенко

О. О. Мамалуй