Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.03.2018 року у справі №916/772/14
Постанова ВГСУ від 30.07.2015 року у справі №916/772/14

УХВАЛА

07 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/772/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду у складі Філінюка І. Г. - головуючого, Аленіна О. Ю., Лавриненко Л. В. від 05 лютого 2019 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро"

про стягнення 29 071,84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Совагро" (12 лютого 2019 року) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2019 року у даній справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги на відповідність вимогам параграфу 1 глави 2 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає таке.

За приписами пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Подана касаційна скарга по суті являє собою набір не пов'язаних між собою логікою та змістом речень з вкрапленнями загальних норм цивільного законодавства та положень попередньої редакції Господарського процесуального кодексу України, суть яких в кінці зводиться до того, що Верховний Суд просто повинен скасувати ухвалу апеляційного господарського суду.

Однак, звичайно ж Суд не може визнати таке обґрунтування належним виконанням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

За приписами ~law12~ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день звернення з цією касаційною скаргою складало 1 921 грн.

В порушення наведених приписів до поданої касаційної скарги взагалі не додано доказів сплати судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення від такої сплати.

Таким чином описані у цій ухвалі обставини могли би стати підставою для повернення касаційної скарги на підставі положень статті 292 Господарського процесуального кодексу України, однак Суд вважає за необхідне повернути касаційну скаргу з інших підстав, а саме підстав передбачених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України через те, що розцінює її подання зловживанням процесуальними правами і в обґрунтування своєї позиції зазначає таке.

За приписами частин 1, 2, 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Так, Судом встановлено, що під час розгляду цієї справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Совагро" неодноразово зверталося до судів з безпідставними апеляційними та касаційними скаргами.

Ухвалою від 22 червня 2016 року Вищий господарський суд України касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року повернув без розгляду на підставі пунктів 3, 4 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу, чинній до 15 грудня 2017 року), а саме через те, що в порушення вимог процесуального закону до касаційної скарги не було додано доказів сплати судового збору та доказів надсилання її копій іншим учасникам справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15 липня 2016 року повернуто касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року через те, що подання такої скарги апеляційний суд визнав зловживанням процесуальними правами.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Совагро" п'ять разів зверталося до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2016 року і результатами кожного такого звернення ставали ухвали касаційного суду про повернення касаційний скарг скаржника без розгляду (ухвали Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2016 року, від 16 січня 2017 року, 16 березня 2017 року, 26 червня 2017 року, 03 жовтня 2017 року), оскільки скарги подавалися із значною кількістю недоліків на які судом постійно вказувалося.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року знову повернуто скаржникові з тих же підстав, що зазначені в ухвалі Одеського апеляційного господарського суду від 15 липня 2016 року (зловживання процесуальними правами).

Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2018 року залишав касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2016 року без руху через велику кількість недоліків, що були допущені скаржником під час звернення до касаційного суду.

Оскільки вимоги ухвали Суду від 26 лютого 2018 року залишилися невиконаними, ухвалою від 11 квітня 2017 року Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2016 року у даній справі.

Ухвалою Суду від 11 червня 2018 року дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" визнано зловживанням процесуальними правами; до скаржника застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу.

В подальшому ухвалою Суду від 21 січня 2019 року подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Совагро" касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2018 року визнано вже неодноразовим зловживанням процесуальними правами і за такі дії до скаржника знову застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу.

Чергове подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Совагро" завідомо безпідставної касаційної скарги є яскравим прикладом неодноразового, систематичного зловживання процесуальними правами і полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права на~law13~ тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від
20.01.2011).

Згідно з частино 2 статті 135 Господарського процесуального кодексу України у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п'яти до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро", за неодноразове зловживання процесуальними правами, заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 38 420,00 грн.

За таких обставин, керуючись статтями 43, 131, 135, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2019 року у справі № 916/772/14 разом з доданими матеріалами повернути скаржнику.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" - боржник (65012, Одеська область, місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А, код ЄДРПОУ 33494460) в дохід державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) за неодноразове зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 38 420,00
грн. (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять гривень).

3. Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її прийняття.

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання, не може бути оскаржена та підлягає негайному виконанню.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Суховий В. Г.