Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.12.2020 року у справі №905/1790/19

УХВАЛА

03 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 905/1790/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглядаючи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від
28.01.2020 (суддя Шилова О. М. ) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 (колегія суддів: Зубченко І. В., Пелипенко Н.

М., Чернота Л. Ф. ) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради про стягнення 2 579 878,50 грн,

за участю представників:

позивача - Лисенка В. О.,

відповідача - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради (далі - КВП "Краматорська тепломережа") про стягнення:

- пені в сумі 452 451,26 грн, нарахованої за період з 28.11.2017 по 26.09.2018;

- 3 % річних у розмірі 596 750,69 грн, нарахованих за період з 28.11.2017 по
28.03.2019;

- інфляційних втрат у сумі 1 530 676,55 грн, нарахованих за період з грудня 2017 року по лютий 2019 року.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 3293/1718-ТЕ-6 від 02.10.2017 щодо своєчасного здійснення розрахунків за отриманий природний газ.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3.02.10.2017 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Комунальним виробничим підприємством Краматорська тепломережа Краматорської міської ради (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу № 3293/1718-ТЕ-6, згідно з яким останньому протягом жовтня 2017 року - лютого 2018 року поставлено природний газ, обсягом 6623,384 тис. куб. м, загальною вартістю 39 279 316,46 грн, для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Строк дії цього договору з
01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

4. Відповідач повністю розрахувався за спожитий природний газ у наступному порядку:

- за жовтень 2017 року сплатив 2 949 100,37 грн за рахунок субвенцій та 102

558,93 грн - власними коштами;

- за листопад 2017 року сплатив 7 866 268,14 грн за рахунок субвенцій та 42
465,85 грн - власними коштами;

- за грудень 2017 року сплатив 7 839 397,43 грн за рахунок субвенцій та 43
207,22 грн власними коштами;

- за січень 2018 року сплатив 8 046 036,64 грн за рахунок субвенцій та 2 670
463,03 грн власними коштами;

- за лютий 2018 року сплатив 6 464 229,44 грн за рахунок субвенцій та 3 255
589,41 грн власними коштами.

5. Утім відповідач здійснив розрахунки з порушенням обумовлених договором строків, тому позивач відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нарахував йому інфляційні втрати та 3 % річних у таких розмірах:

- за зобов'язаннями жовтня 2017 року: 3 % річних в сумі 18 183,60 грн за період
28.11.2017 по 04.03.2018 та інфляційні втрати у розмірі 78 313,83 грн за період з грудня 2017 року по лютий 2018 року;

- за зобов'язаннями листопада 2017 року: 3 % річних в сумі 53 684,37 грн за період 26.12.2017 по 25.04.2018 та інфляційні втрати у розмірі 210 847,26 грн за період з січня по березень 2018 року;

- за зобов'язаннями грудня 2017 року: 3 % річних в сумі 62 834,26 грн за період
26.01.2018 по 29.05.2018 та інфляційні втрати у розмірі 172 801,69 грн за період з лютого по квітень 2018 року;

- за зобов'язаннями січня 2018 року: 3 % річних в сумі 200 429,09 за період з
27.02.2018 по 27.12.2018 та інфляційні втрати у розмірі 418 383,01 грн за період з березня по листопад 2018 року;

- за зобов'язаннями лютого 2018 року: 3 % річних у сумі 261 619,37 грн за період з27.03.2018 по 28.03.2019 та інфляційні втрати у розмірі 650 330,76 грн за період з квітня 2018 року по лютий 2019 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

6.28.01.2020 Господарський суд Донецької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2020, яким позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 148 304,38 грн та інфляційні втрати у сумі 342 610,63 грн, у решті позову відмовив.

7. Відмовляючи у задоволенні пені, суди послалися на мораторій, встановлений частиною 2 статті 2 Закону України № 85-VIII від 13.01.2015 "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

8. Позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задоволені судами частково, за виключенням тих, які нараховані на суми отриманих відповідачем субвенцій на фінансування наданих населенню пільг і субсидій, тобто суди відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 448
446,31 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 188 065,92 грн. При цьому встановили, що на виконання умов договору постачання природного газу № 3293/1718-ТЕ-6 від 02.10.2017 частина коштів сплачена відповідачем в рахунок оплати субвенцій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256). Суди указали, що Порядок № 256 змінює строки і порядок розрахунків за укладеним між сторонами договором і відповідач звільняється від обов'язку сплатити інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення сум, сплачених ним за рахунок субвенцій на фінансування наданих населенню пільг і субсидій.

9. Водночас, задовольняючи позовні вимоги щодо заявлених позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 342 610,63 грн та 3 % річних у сумі 148 304,38 грн, нарахованих на суми оплат, вчинених за рахунок власних коштів відповідача, суд перевірив правильність їх нарахування позивачем.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

10. АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення місцевого й апеляційного господарських судів у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 448 446,31 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 188 065,92 грн і прийняти у цих частинах нове рішення про їх задоволення.

11. Підставами для скасування судових рішень зазначає пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) внаслідок неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №916/2286/18, від 28.11.2019 у справі № 925/74/19, від
12.03.2018 у справі № 910/3657/18 та від 28.10.2020 у справі № 925/1235/19.

12. Посилається на те, що положення Порядку № 256 регламентують виключно порядок розпорядження коштами з цільовим призначенням, що надходять на рахунок газопостачальних і газорозподільних компаній як реалізація державних соціальних гарантій певним категоріям громадян і не передбачають обов'язку зміни умов договірних зобов'язань сторін. Проте в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що Порядком № 256 змінено порядок і термін оплати за договором. Вважає, що підстави для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, не можуть змінюватися цією постановою КМУ, а лише можуть бути узгоджені в договорі. Натомість указаний договір не містить таких умов. Тому скаржник вважає, що висновки судів про зміну строків здійснення розрахунків за договором на підставі Порядку № 256 є неправильними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Позиція Верховного Суду

14. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

15. Відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

16. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

17. Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права й обов'язки учасників спору) та об'єкт (предмет).

18. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

19. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

20. У справі № 916/2286/18 Верховний суд ухвалив постанову від 22.11.2019, у якій, направляючи її на новий розгляд, указав, що господарськими судами не спростовано доводи АТ "НАК "Нафтогаз України" стосовно того, що положення Порядку № 256 у наведеному випадку не застосовуються, цей Порядок не передбачає механізму автоматичного перерахування коштів підприємствам-учасникам постачання природного газу тепловим організаціям, а також стосовно того, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не має прямого відношення до відносин між КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" та державою, зокрема щодо фінансування з Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг і житлових субсидій населенню. Зазначив, що суди також не надали оцінки доводам АТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що положення Порядку № 256 у редакції, чинній з
01.01.2018, не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання цією редакцією чинності, оскільки цей Порядок № 256 не містить застереження про поширення його дії на правовідносини, що склалися до
01.01.2018.

21. У справах № 925/74/19,910/3657/18 суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення і направляючи їх на новий розгляд зазначив що суди попередніх інстанцій не спростували доводів АТ "НАК "Нафтогаз України" стосовно того, що положення Порядку № 256 у наведеному випадку не застосовуються; Порядок № 256 не передбачає зміну порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами, а встановлює виключно порядок зарахування отриманих відповідачем бюджетних коштів на рахунки кредитора, тому порушення державою обов'язку перед надавачами послуг щодо розрахунків не звільняє останніх від відповідальності перед постачальниками енергоносіїв за прострочення виконання договірних зобов'язань; не надали оцінки доводам АТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що положення Порядку № 256 у редакції, чинній з 01.01.2018, не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання цією редакцією чинності, оскільки він не містить застереження про поширення його дії на правовідносини, що склалися до
01.01.2018.

22. Отже, за результатами касаційного перегляду справи № 916/2286/18, № 925/74/19 та № 910/3657/18 були направлені на новий розгляд до суду першої інстанції й у постановах Верховного Суду, на які послався скаржник у касаційній скарзі, відсутній висновок щодо застосування норми права, яку застосували суди в оскаржуваних рішеннях.

23. У справі № 925/1235/19 Верховний Суд ухвалив постанову від 28.10.2020, якою скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення місцевого господарського суду, який стягнув з Публічного акціонерного товарситва "Черкаське хімволокно" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню, інфляційні втрати та 3 % річних. Однак, як установив суд касаційної інстанції, розрахунок за газ у цій справі здійснювався з простроченням і кошти сплачувались виключно на підставі Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (далі - Порядок № 217). При цьому суд касаційної інстанції указав, що цей Порядок № 217 не змінює порядку розрахунків за договором, не позбавляє споживача природного газу можливості впливати на їх своєчасність і не виключає застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору, у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України.

24. Аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 925/1235/19, оскільки у цій справі судом касаційної інстанції вирішувалось питання застосування Порядку № 217 та можливості нарахування інфляційних витрат і 3 % річних внаслідок прострочення строків оплати за ним.

25. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів вважає за необхідне закрити касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Судові витрати

27. Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку закриття касаційного провадження сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 28.01.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі № 905/1790/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич