Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.07.2020 року у справі №908/2704/19

УХВАЛА

05 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/2704/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л. В.,

судді: Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К. О.,

за участю представників:

позивача - Бєлєвцевої О. С.,

відповідача - Кузнецова І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування",

на рішення Господарського суду Запорізької області

(суддя - Федорова О. В. )

від 04.02.2020,

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Кощеєв І. М., судді - Кузнецова І. Л., Чус О. В. )

від 16.06.2020,

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

про стягнення 16 312 206,01 грн,

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2019 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з відповідача 8 458 782,58 грн пені та 7 853 423,43 грн штрафу за договором поставки № УГВ11734/30-18 від 06.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання за договором поставки № УГВ11734/30-18 від 06.12.2018, чим порушив п. 5.1, пп.
6.3.1 договору, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 8 458 782,58 грн пені та 7 853 423,43 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2020, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "МІК" на користь АТ "Укргазвидобування" 169 175,65 грн пені, 157 068,47 грн штрафу та судовий збір.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Господарські суди, встановивши, що відповідач зобов'язання щодо поставки товару на загальну вартість 112 191 763,20 грн за договором № УГВ11734/30-18 виконав несвоєчасно, чим порушив п. 5.1, пп. 6.3.1 договору, ст. 526 ЦК України, дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу. При цьому, врахувавши клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу, стягнули з відповідача на користь позивача 169 175,65 грн пені, 157
068,47 грн штрафу.

06.07.2020 АТ "Укргазвидобування" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2020, в якій просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "МІК" на користь АТ "Укргазвидобування" 8 289
606,93 грн пені, 7 696 354,96 грн штрафу. В решті судові рішення залишити без змін.

Підставами для часткового скасування судових рішень зазначає застосування судами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України без врахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 917/562/18, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17; неврахування висновку щодо застосування ст.ст. 42, 44 ГК України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України). Вважає, що судові рішення були прийняті з урахуванням доводів лише відповідача, чим порушено принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Посилається на неправильне застосування судами ст.ст. 6, 19, 174, 179, 180, 181, 193 ГК України, ч. 1 ст. 230 ГК України, ч. 4 ст. 231 ГК України, ст. 233 ГК України, ст.ст. 6, 204, 550, 551, 624, 627, 629 ЦК України. Зазначає про безпідставне врахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 913/284/18, від 08.03.2020 у справі № 902/417/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що чинним законодавством не врегульовано розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно з ст. 86 ГПК України, тобто за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у матеріалах справи доказів. З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності і розумності, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, правомірно зменшив розмір штрафних санкцій. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін з наведених у відзиві підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від
13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

Зменшуючи розмір пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки № УГВ11734/30-18 від 06.12.2018 у справі № 908/2704/19, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що у ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, а не бути непомірним тягарем і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У цій справі за встановлених обставин: зобов'язання з поставки товару за договором відповідачем виконано в повному обсязі, а незначні порушення договірних зобов'язань не мали негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси; оплата відповідачем вартості банківської гарантії в сумі 6 374 532,00 грн за платіжним дорученням № 190359 від 09.04.2019, яка була забезпеченням виконання зобов'язань за договором; згідно з наданим відповідачем балансом підприємства на 31.12.2018 за період 01.01.2018 до 01.01.2019 останнє мало збиток у показниках фінансової звітності (рядок 1420 балансу) - на початок звітного періоду нерозподілений прибуток (непокритий збиток) склав 397 977 тис. грн, а на кінець звітного періоду цей показник склав 397 278 тис. грн (за даними рядку 1420 балансу на 30.06.2019 за період з 01.01.2019 до 30.06.2019 на початок звітного періоду нерозподілений прибуток (непокритий збиток) склав 397 278 тис. грн, а на кінець звітного періоду цей показник склав 369 619 тис. грн); відсутність доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань; розмір нарахованої позивачем пені є досить великим, а фінансовий стан відповідача, на відміну від фінансового стану позивача, є незадовільним; ТОВ "МІК" виконує значний обсяг замовлень для державних потреб та співпрацює з Міністерством оборони України, Національною поліцією України та Національною гвардією України; продукція, що постачається товариством, спрямована на забезпечення військ у тому числі, що знаходяться у зоні проведення ООС (АТО) на сході України, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зменшив розмір пені до 169 175,65 грн, а штрафу до 157 068,47 грн.

Водночас, у справі № 917/562/18 Верховний Суд, скасовуючи постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 та залишаючи в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018, яким позов АТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" до ТОВ "Торговий Дім АвтоКрАЗ" про стягнення 1 180
297,97 грн пені та штрафу за договором поставки автокрану КС-55713-01 на шасі КрАЗ - 65053-05 від 03.04.2017 задоволено, зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню, оскільки клопотання не обґрунтоване будь-якими доказами, відповідач не довів, що розмір стягуваної неустойки є надмірно великим в порівнянні зі збитками кредитора, що розмір неустойки може дійсно суттєво вплинути на майновий стан відповідача.

У справі № 910/6046/16 за позовом 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" за участю прокуратури Київської області про стягнення 17 097 161,40 грн за договору № 54 від 02.12.2015, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Вказав, що суд апеляційної інстанції повно перевірив та надав оцінку усім доводам відповідача щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідком чого дійшов обґрунтованого висновку про те, що останнім не надано сертифікату Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання у цьому випадку стверджуваних відповідачем форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а інші доводи висновків про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не спростовують та відхилені як необґрунтовані.

У постанові від 16.10.2018 суд касаційної інстанції, залишаючи в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі № 910/22964/17, вказав, що судом апеляційної інстанції належним чином перевірено та надано оцінку усім доводам відповідача щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідком чого апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі наведених норм, не надано доказів звернення до позивача про внесення змін до договору та зменшення розміру штрафних санкцій, а заявлена сума штрафних санкцій з огляду на загальну вартість укладеного договору та суму невиконаного зобов'язання не може бути розцінена судом як надмірно велика перед розміром збитків.

Отже, у справах № 917/562/18, № 910/6046/16, № 910/22964/17, на відміну від справи № 908/2704/19, було відмовлено у зменшенні пені та штрафу за умови встановлення судами відсутності обставин для її зменшення.

Зменшення розміру пені та штрафу є правом суду і було ним реалізоване у справі № 908/2704/19 за наслідками оцінки обставин справи, які не є подібними з встановленими обставинами у справах № 917/562/18, № 910/6046/16, № 910/22964/17.

Безпідставним є посилання позивача і на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

Зокрема, у справі № 910/15484/17 за позовом ПрАТ "Ерлан" до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору, Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018, дійшла висновку про відсутність умов для розірвання спірних договорів, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України за встановлених судами попередніх інстанцій обставин. Також вказала, що посилаючись на наявність підстав розірвання іпотечного договору з огляду на приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, позивач об'єднав у позові вимоги, які заявляються за різних підстав, не навівши при цьому обставин, які б підтверджували істотне порушення іпотечного договору другою стороною - НБУ.

Отже, правовідносини у справі № 910/15484/17, на яку посилається скаржник та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки різняться за предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04 лютого 2020 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16 червня 2020 року у справі за № 908/2704/19.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами ст.ст. 6, 19, 174, 179, 180, 181, 193 ГК України, ч. 1 ст. 230 ГК України, ч. 4 ст. 231 ГК України, ст. 233 ГК України, ст.ст. 6, 204, 550, 551, 624, 627, 629 ЦК України, то необхідно зазначити, що касаційна скарга переглядалась саме з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо посилання позивача п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень у справі, то необхідно зазначити, що п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України не визначають підстав касаційного оскарження судових рішень, а встановлюють перелік ухвал суду першої інстанції і суду апеляційної інстанції, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу.

Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04 лютого 2020 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16 червня 2020 року у справі за № 908/2704/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

О. Кролевець