Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.08.2019 року у справі №910/5363/19

УХВАЛА

05 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5363/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Огородніка К. М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 01.07.2019

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 26.04.2019

у справі № 910/5363/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Апартментс"

про стягнення 94 616,73 грн, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою Вих. № 178 від 15.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/5363/19, підтвердженням чого є відтиск календарного штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/5363/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Васьковського О. В., судді - Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.07.2019.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/5363/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус" Вих. № 178 від 15.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від
01.07.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2019, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/5363/19, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від
01.07.2019, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Апартментс" про стягнення заборгованості у розмірі 94 616,73 грн та додані до неї матеріали повернуто заявнику без розгляду.

Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції встановив, що підставами даного позову є вісімнадцять окремих господарських правочинів, які становлять вісімнадцять самостійних предметів розгляду, кожен з яких має окрему сукупність доказів. Господарський суд, керуючись вимогами ст.ст. 173, 174 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення та не пов'язані поданими доказами, а тому не можуть вважатися однорідними, отже, позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог; сумісний розгляд заявлених позовних вимог суттєво утруднить вирішення спору, що в свою чергу виключає можливість їх спільного розгляду в одному судовому провадженні. При цьому, жодних перешкод у зверненні до суду позивача з окремим позовом, за кожним окремим договором судом не встановлено.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 Господарського процесуального кодексу України, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених ч. 1 ст. 304 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали суду першої інстанції, зазначені в Пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Проте, згідно з ч. 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України, у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до ч. 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус" зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; крім того судами не застосовано до справи висновок Верховного Суду, який має бути застосовано. Проте, скаржником не зазначено в чому саме полягає фундаментальне значення даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики.

Разом з тим, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що правильне застосування судами попередніх інстанцій норм Господарського процесуального кодексу України, а саме Господарського процесуального кодексу України, під час прийняття оскаржуваних постанови від 01.07.2019 та ухвали від 26.04.2019 про повернення без розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Апартментс" про стягнення заборгованості у розмірі 94 616,73 грн, та доданих до неї матеріалів, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від
20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом пункту 2 абзацу 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/5363/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус" Вих. № 178 від 15.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від
01.07.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2019, оскільки правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, пунктом 2 абзацу 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/5363/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус" Вих. № 178 від 15.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2019.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

К. М. Огороднік