Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.02.2021 року у справі №910/3755/18

УХВАЛА

30 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/3755/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі

за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Компанії з обмеженою відповідальністю "Велріндо Ентерпрайзис Лтд",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейн Трейд Юніон",

2) Компанія з обмеженою відповідальністю "Сімолтана Інвестментс Лтд",

3) Компанія з обмеженою відповідальністю "Соранто Холдінгз Лтд",

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерком",

5) Фізична особа-підприємець Липовенко Сергій Володимирович,

6) ОСОБА_1,

7) Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрбудсервіс КС",

про витребування майна,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Бересток Б. П., представник позивача - Друцька О. Г., представник відповідача - Павлій А. Г., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та його представник - Жевак Л. М. )

ВСТАНОВИВ:

29.03.2018 заступник керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд (далі - КОВ Велріндо Ентерпрайзис ЛТД) про витребування з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (далі - Київрада) нежитлового приміщення, група приміщень №193в (літ. А), загальною площею 162,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Київ, вул.

Ентузіастів, буд.11 у зв'язку з його незаконним вибуттям із володіння Київської міської ради.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/3755/18 позов задоволено повністю, витребувано у КОВ Велріндо Ентерпрайзис Лтд на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення, група приміщень №193в (літ. А), загальною площею 162,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Київ, вул. Ентузіастів, буд.11.

Рішення суду мотивовано тим, що наявними у справі доказами підтверджується набуття територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права власності на спірне нерухоме майно у відповідності до норм чинного законодавства. Відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до травня 2014 року будь-яких записів з приводу спірного нерухомого майна свідчить про невчинення позивачем жодних дій по відчуженню та відповідно перебування у власності територіальної громади міста Києва спірного майна до дати його реєстрації в Реєстрі речових прав за третьою особою-1 - ТОВ "Кейн Трейд Юніон" на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі №410/1140/14-ц. Суд не знайшов підстав для визнання обставин, встановлених у цьому рішенні преюдиціальними з огляду на те, що Київська міська рада не залучалась до участі у розгляді цієї справи, а рішення є таким, що прийняте "судом, не встановленим законом", з порушенням правил виключної підсудності, без врахування місцезнаходження об'єкту нерухомого майна, відтак дійшов висновку, що відчуження спірного майна на підставі судового рішення відбулось незаконно, без відповідного волевиявлення власника в особі Київської міської ради. Крім того, спірне нежитлове приміщення в подальшому відчужувалось за низкою правочинів, а саме на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2014, укладеного між ТОВ "Кейн Трейд Юніон" та Компанією Сімолтана Інвестмент Лтд, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від
14.08.2014, за яким право власності від Компанії з обмеженою відповідальністю Сімолтана Інвестментс Лтд перейшло до відповідача - КОВ Велріндо Ентерпрайзис Лтд, а відповідач, у свою чергу, відчужив у подальшому нерухомий об'єкт громадянину ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2019, яким
07.05.2019 спірне майно було передано в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс КС" за іпотечним договором в забезпечення виконання зобов'язань перед ТОВ "Центробудсервіс КС" з повернення суми позики, наданої останнім. Відповідачеві було відомо про існування та чинність ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к, якою накладено арешт на спірне майно, а відтак виключалася можливість вчинення відносно цього майна будь-яких дій, спрямованих на його відчуження чи розпорядження ним, що вказує на те, що передача відповідачем майна у власність ОСОБА_1 відбулась за наявності обтяження такого майна. Таким чином, встановлення судом обставин вибуття спірного нерухомого майна із власності позивача поза його волею, відсутності доказів оплатності правочинів, на підставі яких відбувався перехід права власності на майно, в тому числі до відповідача, та відсутність підстав вважати, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, суд вважав самостійними та достатніми підставами для задоволення позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 910/3755/18 рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовлено повністю.

Постанова аргументована тим, що правочини, які укладались з приводу спірного майна (відчуження, передання в іпотеку) були вчинені пов'язаними особами: 1) ОСОБА_2. - як повіреним КОВ Велріндо Ентерпрайзис Лтд, як засновником (з
08.09.2015 керівником) ТОВ "Інтерком" (якому у 2014 році було передано в управління спірне майно) та як засновником ТОВ "Центробудсервіс КС", 2) Возним Олегом Анатолійовичем - як представником КОВ Велріндо Ентерпрайзис Лтд та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс КС"; 3) ОСОБА_1 - як засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком" та чоловіком представника Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзи с Лтд у даній справі - адвоката Жевак Людмили Миколаївни (яка є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс КС".

Наведене свідчить про консолідованість дій вказаних осіб, спрямованих, починаючи з 2014 року, на вчинення низки правочинів для створення уяви пересічної особи у добросовісності набуття спірного нерухомого майна. Оскільки спірне нерухоме майно вибуло із власності позивача поза його волею, враховуючи відсутність доказів оплатності правочинів, на підставі яких відбувався перехід права власності на спірне майно, в тому числі до відповідача, та відсутність підстав вважати, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, є самостійними та достатніми підставами для задоволення позовних вимог про витребування спірного майна на користь позивача як власника майна.

У свою чергу, вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження спірного нерухомого майна арештом відбулось внаслідок вчинення кримінально караного діяння, яке полягало у несанкціонованому втручанні в роботу Реєстру, відповідно має місце нікчемність не лише правочинів відчуження та обтяження іпотекою спірного нерухомого майна під час дії арешту, накладеного ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к (незважаючи на вилучення з Реєстру запису про обтяження), а й усі реєстраційні записи (зокрема, №31361155, №31448240),що вчинені під час дії арешту, також є нікчемними та не породжують жодних правових наслідків). Відтак, відсутні підстави вважати, що у третьої особи-6 та третьої особи-7 виникли будь-які права щодо спірного нерухомого майна, відповідно відсутні підстави для витребування у ОСОБА_1 майна, на яке у нього не виникло та не могло виникнути жодних прав.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо необізнаності позивача про порушення своїх прав відповідачем, вказавши в оскаржуваному рішенні, що прокурором не пропущено позовну давність за вимогою про витребування майна, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні заяв відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, визнавши їх необґрунтованими. Оцінюючи докази наявні у матеріалах справи, суд зазначив, що про порушення свого права Київська міська рада могла знати як з моменту порушення кримінального провадження - 09.10.2014 так і з
25.09.2014, після перевірки Департаментом стану спірного приміщення та надання з цього приводу офіційної відповіді компетентному органу у формі вищезазначеного листа 25.09.2014 вих. №062/12/54/6-8104.

Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від
09.12.2020 у справі № 910/3755/18, Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Скаржник зазначає, що суд застосовуючи приписи статей 387, 388 ЦК України не взяв до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від
14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13. Крім того, застосовуючи положення статей 256, 261, 267 ЦК України судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 03.07.2018 у справі № 910/23481/17, від 13.02.2019 у справі № 913/112/18, від 29.08.2018 у справі № 911/2044/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 щодо застосування наслідків спливу позовної давності з урахуванням обставин справи.

Судом у порушення норм статті 86 ГПК України не надано оцінку доказам, що прокурор та Київська міська рада не мали об'єктивної можливості звернутися до суду за захистом порушеного права територіальної громади міста Києва до встановлення факту, що майно, яке зареєстроване за відповідачем, є тим самим майном, яке є власністю територіальної громади.

Крім того, не враховано, що на момент прийняття рішення про витребування майна у Компанії з обмеженою відповідальністю "Велріндо Ентерпрайзис Лтд", що право власності на це майно було зареєстровано за фізичною особою - ОСОБА_1.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури.

Під час підготовки справи до розгляду колегія суддів встановила, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2021 справу № 37/77т передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Зі змісту ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду убачається, що справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку із необхідністю відступлення від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного в раніше ухваленій постанові від 11.03.2020 у справі № 404/6619/17, правові висновки якої були застосовані судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові у справі № 32/77т, стосовно можливості, виходячи із контекстуального аналізу положень статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, кваліфікації та визнання недійсним у судовому порядку правочину, що порушує публічний порядок з підстав відчуження майна за наявності встановленої судом заборони, саме як нікчемного (недійсного в силу закону), а не такого, що є оспорюваним (заперечним).

У справі № 32/77т апеляційний господарський суд залишив без задоволення клопотання ОСОБА_4 про процесуальне правонаступництво у справі щодо заміни відповідачів - ТОВ В "Будівельник", ТОВ "Спеціалізоване будівельне управління-14" на ОСОБА_4 в частині визнання права власності на 4/1000 нерухомого майна та його витребування. Суд виходив із того, що оскільки відповідачі, будучи обізнаними про заборону щодо відчуження спірного майна (ухвала Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 про забезпечення позову шляхом заборони ЗАТ "Персенівка ", ТОВ "Будівельник", ПрАТ "Ірокс ", ТОВ "Галичбудмонтаж ", ТОВ "Спеціалізоване будівельне управління 14", Автогаражному кооперативу № 15 Галицького району м. Львова вчиняти будь-які дії, що стосуються відчуження спірних будівель), між судовими засіданнями у суді апеляційної інстанції, призначеними на 01.07.2020 та 15.07.2020, з метою затягування судового процесу, за договором купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 10.07.2020 здійснили відчуження на користь ОСОБА_4 4/1000 часток майнового комплексу, розташованого на АДРЕСА_1, тобто об'єкта нерухомості, який, серед іншого, є предметом спору у цій справі; такий правочин, як установив суд апеляційної інстанції, є таким, що порушує публічний порядок у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України та в силу закону є нікчемним, тому не породжує будь-яких прав та обов'язків для заявника.

У справі № 910/3755/18 яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач відчужив нерухомий об'єкт громадянину ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2019, за наявності запису про обтяження спірного нерухомого майна арештом на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к. За таких обставин, суди дійшли висновку, що має місце нікчемність не лише правочинів відчуження та подальшого обтяження іпотекою спірного нерухомого майна під час дії арешту, накладеного (незважаючи на вилучення з Реєстру запису про обтяження), а й усі реєстраційні записи (зокрема, №31361155, №31448240),що вчинені під час дії арешту, також є нікчемними та не породжують жодних правових наслідків, а тому відсутні підстави для витребування у ОСОБА_1 майна, на яке у нього не виникло та не могло виникнути жодних прав.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи, що у справі № 32/77т та у справі № 910/3755/18 відносини є подібними, стосуються питання застосування статті 228 Цивільного кодексу України у випадку відчуження нерухомого майна під час розгляду справи щодо витребування такого майна за наявності заборони вчиняти відповідні дії, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/3755/18.

Керуючись статтями 228, 230, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 910/3755/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 32/77т.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ