Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.06.2020 року у справі №903/791/19

УХВАЛА

04 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/791/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020

та рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2019

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

до ОСОБА_1

про стягнення 137 899,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 137 899,30 грн заборгованості, з них: 14
879,49 грн - заборгованість за кредитом; 41 712,07 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 74 484,75 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 6 822,99 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Позов було обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати сум отриманого кредиту і своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків та інших платежів, передбачених умовами договору банківського обслуговування від
10.04.2013.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.11.2019 у справі №903/791/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020, частково задоволено позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 137 899,30 грн заборгованості; стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за кредитом в сумі 14 879,49 грн; в решті позовних вимог - відмовлено.

Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що стягненню з Відповідача підлягає заборгованість за кредитом у розмірі 14 879,49 грн, враховуючи підтверджене належними доказами порушення ним умов договору банківського обслуговування від
10.04.2013 щодо повернення Позивачу кредиту у повному обсязі.

Разом з тим, місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі поданих Позивачем доказів встановлено, що сторонами не було погоджено належним чином умов договору, які стосувалися відсотків за користування кредитними коштами і комісії, а також розміру штрафних санкцій, що і стало підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

При цьому господарські суди попередніх інстанцій послалися на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, відповідно до якої витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника про відкриття поточного рахунку.

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від
30.04.2020 і рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2019 у справі № 903/791/19 в частині незадоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

У вказаній касаційній скарзі, в якості підстав для відкриття касаційного провадження, заявник зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм Закону України "Про захист прав споживачів" у подібних правовідносинах, викладені в постанові від
12.12.2018 у справі № 755/11648/15-ц, а також висновки Верховного Суду щодо застосування статті 1050 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 08.07.2019 у справі № 923/760/18, від 26.06.2018 у справі №926/1272/15, від 14.08.2019 у справі № 910/12419/18.

Крім того, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" у своїй касаційній скарзі зазначає про безпідставне посилання місцевого та апеляційного судів при вирішенні спору на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, оскільки відповідачем у зазначеній справі була фізична особа, тому на правовідносини між сторонами поширювалася дія законодавства про захист прав споживачів. Натомість у цій справі кредитний договір укладався з Відповідачем, як фізичною особою-підприємцем, на яку не розповсюджуються застосовані Великою Палатою норми Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.05.2020 для розгляду справи № 903/791/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Дроботова Т. Б.

Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2019 у справі №903/791/19 у письмовому провадженні.

Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №
29.3-02/1433 від 31.07.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 903/791/19 у зв'язку з відпусткою суддів Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.07.2020 для розгляду справи № 903/791/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Берднік І. С., Міщенко І. С.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Як уже зазначалося, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Позивач посилався на те, що господарські суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржених судових рішень не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм Закону України "Про захист прав споживачів" у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 12.12.2018 у справі № 755/11648/15-ц, а також висновки Верховного Суду щодо застосування статті 1050 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від
08.07.2019 у справі № 923/760/18, від 26.06.2018 у справі № 926/1272/15, від
14.08.2019 у справі №910/12419/18.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2019 у справі №903/791/19 підлягає закриттю з огляду на наступне.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №755/11648/15-ц розглядались вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від
31.03.2015. При цьому підставами касаційного оскарження судових рішень першої і апеляційної інстанцій та передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була, у тому числі, необхідність вирішення питання підвідомчості третейським судам спорів щодо виконання кредитних договорів, зокрема, щодо вирішення питання про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду про стягнення кредитних коштів із поручителя.

Отже, предмети спору у справі № 755/11648/15-ц та у цій справі не є тотожними.

У постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 923/760/18 хоча і розглядались вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення з відповідачів заборгованості за договором від 03.03.2014 у розмірі 346 921,12 грн (яка складалася із: заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками, заборгованості з комісії, пені), однак господарськими судами першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі було встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Євросервіс" (відповідач-1) за договором банківського обслуговування від 03.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_2 (відповідач-2, поручитель) був укладений договір поруки № POR 1430316945862 предметом якого було надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Євросервіс" зобов'язань за угодами-приєднання до п. 1.1.1. розділу
3.2.1. "Кредитний Ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1), зі сплати, зокрема: а) процентної ставки за користування кредитом; б) комісійної винагороди; в) винагороди за використання ліміту; г) кредиту в розмірі 50 000,00
грн.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 926/1272/15 також розглядались вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, пені, заборгованості з комісії, однак місцевим та апеляційним господарськими судами при розгляді зазначеної справи було встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з підписанням Дочірнім підприємством "Українсько-чеське спільне підприємство "Карпати-Моравія" (відповідачем) заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки від 14.05.2011, згідно з якої підприємство приєдналося до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, які разом із цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування від 14.05.2011, та взяло на себе зобов'язання виконувати умови договору. У вищезазначеній заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки було зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картами, розташованих на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Дана заява містить застереження про обов'язковість самостійного ознайомлення клієнтів з Умовами та Правилами надання банківських послуг та внесеними до них змінами на офіційному сайті банку. При цьому, господарськими судами у справі № 926/1272/15 було встановлено, що факт ознайомлення з Умовами та Правилами позичальником засвідчувався відповідними записами та його підписом в заяві про відкриття поточного рахунку та картці зі зразками підпису і відбитком печатки.

У постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 910/12419/18 розглядались вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості лише за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 400 000 грн, з огляду на укладення між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" і ОСОБА_3 (відповідачами) договору поруки від
25.12.2014 №POR1419509445120.

Таким чином, правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від
08.07.2019 у справі № 923/760/18, від 26.06.2018 у справі № 926/1272/15, від
14.08.2019 у справі № 910/12419/18, не могли бути взяті до уваги господарськими судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішення та постанови у цій справі, оскільки судові рішення у справах, на які посилався скаржник, хоча і прийняті за подібного правового регулювання, але за інших фактичних обставин, з урахуванням інших доказів, поданих сторонами, у залежності від оцінки яких і були прийняті судові рішення.

Водночас колегія суддів враховує, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень посилались на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.07.2019.

При цьому згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Як уже зазначалося, місцевим та апеляційним господарськими судами під час вирішення спору у цій справі було враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, щодо відсутності підстав розглядати не підписаний позичальником витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" ПриватБанку як складову кредитного договору.

Зазначений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав.

Щодо посилання скаржника на безпідставне застосування господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи вищенаведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду з огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки у цьому випадку необхідно виходити з наданого судом тлумачення норми права, а не суб'єктного складу сторін спору.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 916/548/19, від 18.02.2020 у справі № 914/504/18.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2019 у справі №903/791/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від
27.11.2019 у справі № 903/791/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді І. С. Берднік

І. С. Міщенко