Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.03.2020 року у справі №914/542/19

УХВАЛА

28 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 914/542/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Миколаївцемент" на постанову Західного апеляційного господарського суду від
16.12.2019 (головуючий суддя Кордюк Г. Т., судді Кравчук Н. М., Плотніцький Б. Д. ) та рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 (суддя Король М. Р. ) у справі № 914/542/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс"

до Приватного акціонерного товариства "Миколаївцемент"

про стягнення 2 138,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2020 Приватне акціонерне товариство "Миколаївцемент" через Західний апеляційний господарський суд подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 у справі № 914/542/19.

18.02.2020 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження з підстав, що дана справа є малозначною, а отже у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Миколаївцемент" слід відмовити.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102,00 грн, а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 210
200,00 грн.

Предметом позову у справі № 914/542/19 є стягнення 2 138,84 грн, з яких 1 002,90
грн - основний борг та 1 135,94 грн - штрафні санкції, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн станом на 2020 рік), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) справа № 914/542/19 є малозначною.

Водночас у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Скаржник в касаційній скарзі не зазначив належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Розглядаючи зазначені у касаційній скарзі аргументи та доводи з точки зору визначеності щодо питання права, яке має фундаментальне значення та/або винятковості, Суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції згідно з частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з цитуванням деяких норм матеріального та процесуального права, а також одночасним тлумаченням скаржником власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійснені судами під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.

Крім цього, у поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та суті спору, дана справа не є малозначною, оскільки сама судова справа є досить складною, то її не можна визначити малозначною, з чим погодився й суд першої інстанції, усунувши від представництва інтересів позивача особу, яка не мала статусу адвоката.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України належить до Загальних положень частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд зазначає, що ця справа є малозначною в силу імперативності положень пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України за ціною позову.

Зазначення судом першої інстанції в ухвалі від 18.06.2019 щодо здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження (враховуючи обставини справи, що зумовлюють недоцільність її розгляду у спрощеному позовному провадження), як і зазначення у касаційній скарзі про відсутність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, не змінює критеріїв малозначності, зазначених у пункті 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, та не спростовує імперативної дії вказаної норми процесуального закону та її поширення на касаційне провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 914/542/19 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Миколаївцемент" н на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 12, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 08.02.2020, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/542/19 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Миколаївцемент" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 у вказаній справі.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал платіжного доручення № 500000158 від 09.01.2020 на суму 3842,00 грн, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В. Г.

Судді Берднік І. С.

Міщенко І. С.