Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.02.2018 року у справі №922/2997/16

Верховний

Суд

УХВАЛА

31 січня 2018 року

м. Київ

справа № 922/2997/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

розглянувши матеріали заяви приватного акціонерного товариства "Колос. "

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України у складі Данилової М.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Корсака В.А. від 02 серпня 2017 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду у складі Могилєвкіна Ю.О. - головуючого, Барбанової С.В., Пушай В.І. від 10 квітня 2017 року та рішення Господарського суду Харківської області у складі Шарко Л.В. від 10 лютого 2017 року

за позовом приватного акціонерного товариства "Колос. "

до:
1. Пересічанської селищної ради, 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Березовка", 3. Відділу реєстрації Дергачівської районної державної адміністрації

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Колос. " 01 листопада 2017 року звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень у даній справі.

28 грудня 2017 року вказану заяву на підставі підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) передано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

За результатами перевірки матеріалів заяви приватного акціонерного товариства "Колос. ", здійсненої на виконання приписів частини 2 статті 11120, статті 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) Суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 11115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) сторони, треті особи, прокурор мають право подати заяву про перегляд судових рішень господарських судів після їх перегляду в касаційному порядку.

Звертаючись до Верховного Суду України з даною заявою, правовою підставою такого звернення заявник визначає пункти 1, 2, 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року).

Згідно з вказаними вище пунктами частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

В підтвердження своїх доводів, щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 377 Цивільного кодексу України, статей 120, 124, 141 Земельного кодексу України, що на думку заявника, спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявником до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду від 27 листопада 2012 року у справі № 4/48/50022-411/2012, від 01 жовтня 2013 року у справі № 6/5007/1397/12, від 19 листопада 2014 року у справі № 5027/272/2012 та копію рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року.

Суд зазначає, що під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:

1) різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

2) різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

3) різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

4) різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Аналіз доданих до заяви рішень судів касаційної інстанції та оскаржуваної постанови, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, оскільки прийняття таких рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду.

В доданих до заяви рішеннях касаційні суди застосовували правові норми, виходячи із встановлених фактів порушення прав позивачів, у постанові ж, яку просить переглянути заявник, суди здійснивши дослідження обставин справи, вказали про відсутність будь-яких порушень таких прав заявника і крім того, вказали також про те, що всі питання пов'язані із виникненням спору (користуванням належним позивачу майном) вже вирішені в іншій господарській справі.

З тих же причин не є підтвердженням підстав для звернення до Верховного Суду України копії постанов Верховного Суду України від 12 листопада 2016 року у справі № 6-2225цс16 та від 13 квітня 2016 у справі № 6-253цс16, адже фактичні обставини у цих справах не є тотожними тим, що були встановлені під час розгляду даної справи.

Разом з цим, не є підставою для звернення до Верховного Суду України порушення касаційним судом норм процесуального права, яке на думку заявника мало місце і полягало у розгляді справи за участю одного із відповідачів який не є юридичною особою, оскільки підставою такого звернення є тільки неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ, а тому посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 13 липня 2017 року у справі № 911/3240/16, як на підтвердження підстав для перегляду судових рішень передбачених пунктом 2 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) відхиляються Судом.

Всі доводи поданої заяви фактично зводиться до висловлення незгоди із прийнятими судовими рішеннями, проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінкою доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд заяв яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, є джерелом права в Україні, неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Вирішення того кола питань, які ставить заявник перед Судом, лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а ті посилання на правові позиції судів, які заявник наводить у тексті заяви, не дають Суду підстав для допуску справи до провадження.

За таких обставин, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), статтею 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року), Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити приватному акціонерному товариству "Колос. " у допуску справи № 922/2997/16 до провадження Суду за заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02 серпня 2017 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2017 року та рішення Господарського суду Харківської області від 10 лютого 2017 року.

2. Копію даної ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.