Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.11.2019 року у справі №420/5449/19

УХВАЛА

28 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 420/5449/19

адміністративне провадження № К/9901/4953/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року

та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2020 року

у справі №420/5449/19

за позовом ОСОБА_1

до Виконуючого обов'язки голови П'ятого апеляційного адміністративного суду Димерлія Олександра Олександровича

про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання тексту листа нечинним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, а касаційну скаргу залишено без руху з підстав відсутності доказів на підтвердження наведених скаржником обставин пропуску строку на касаційне оскарження та у з зв'язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині цієї ухвали.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (код 0102929254896) копія ухвали суду від 12 березня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 11 квітня 2020 року.

19 березня та 27 квітня 2020 року від ОСОБА_1 до довідково-інформаційного центру відділу розгляду звернень та надання публічної інформації Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від позивача надійшли усні звернення про необхідність продовження строку на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 12 березня 2020 року, у зв'язку обмежувальними протиепідеміологічними заходами.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2020 року продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали Верховного Суду від 12 березня 2020 року, терміном десять днів з дня вручення копії цієї ухвали, в перебіг якого не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

26 травня 2020 року від ОСОБА_1 до довідково-інформаційного центру відділу розгляду звернень та надання публічної інформації Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшло усне звернення про необхідність витребування матеріалів справи №420/5449/19 з метою вирішення питання про поновлення пропущеного скаржником строку на касаційне оскарження.

Щодо даного клопотання Суд зазначає, що витребовування справи для вирішення питання про поновлення пропущеного скаржником строку на касаційне оскарження на підтвердження поважності його причин нормами КАС України не передбачено, водночас, процесуальні положення щодо поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, обов'язки касатора стосовно дотримання вимог процесуального закону в цій частині при подачі касаційної скарги чітко врегульовано КАС України.

З урахуванням вимог Закону України від 18 червня 2020 року №731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 12 березня 2020 року, тривалістю 10 днів із дня отримання копії цієї ухвали.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ( №0102930649802) копія ухвали суду від 02 вересня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 07 вересня 2020 року.

Суд зазначає, що залишаючи касаційну скаргу без руху та двічі продовжуючи скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги, позивачу надавалась можливість виконати вимоги ухвали суду від 12 березня 2020 року, однак ОСОБА_1 даним правом і можливістю не скористалась, та 11 вересня 2020 року до інформаційно-довідкового центру відділу розгляду звернень та надання публічної інформації Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 вчетверте звернулась з вимогою прийняти усне звернення відповідно до Закону України "Про звернення громадян" про продовження їй строку на усунення недоліків касаційної скарги, яке вмотивоване відсутністю коштів на відправку недоліків касаційної скарги через неналежні дії Пенсійного фонду України у вигляді утримання з заявниці 13723,14 грн. за переплату її пенсії та в черговий раз посилаючись на продовження строку карантину за рішенням Кабінету Міністрів України.

Вирішуючи зазначене клопотання, Суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина 3 статті 2 КАС України, відповідно до якої одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку.

Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.

Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо сплати судового збору для чого, як особа, зацікавлена в поданні касаційної скарги, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно частини 1 статті 45 КАС України зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин (пункт 1 частини 2 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до частини 3 статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (CASE OF UNIОN ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN № 11681/85).

Своєю чергою суд касаційної інстанції бере до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зважаючи на положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року по 31 жовтня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Одночасно Верховний Суд наголошує, що приписи пункту 3 Розділу II "Прикінцеві положення" КАС України, згідно з якими суд за заявою особи продовжує процесуальний строку, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, не свідчать про наявність підстав для безумовного (автоматичного) продовження заявникові строку на усунення недоліків касаційної скарги, оскільки положення зазначеної норми пов'язують можливість продовження процесуального строку, встановленого судом для реалізації права чи виконання обов'язку, саме з наявністю об'єктивних перешкод, зумовлених безпосередньо тими заходами, які вживаються державою для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.

Тобто, між дією карантинних обмежень, на які покликається позивач як на підставу для продовження їй строку на усунення недоліків касаційної скарги, та неспроможністю заявника виконати вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху має простежуватися причинний зв'язок.

З огляду на зазначене, покликання позивачки на дію на території України карантину самі собою не можуть бути безумовною підставою для продовження їй процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги, тому що вона повинна аргументувати те, які карантинні заходи та в який саме спосіб завадили їй виконати вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху протягом строку, встановленого судом, а Суд, своєю чергою, має надати безпосередню оцінку поважності таких причин.

Натомість ОСОБА_1 у своєму клопотанні не навела жодних обставин, які б свідчили про те, що вона не мала можливості усунути недоліки касаційної скарги саме через дію карантинних заходів, вжитих державою для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.

Крім того, доводи про скрутний майновий стан через неналежні дії Пенсійного фонду України у вигляді утримання з заявниці 13723,14 грн. за переплату її пенсії належними та допустимими доказами позивачем не підтверджені.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Станом на день постановлення цієї ухвали будь-яких інших заяв чи клопотань на усунення недоліків касаційної скарги від скаржника до суду не надходило.

Тому є всі підстави вважати, що станом на цей день встановлений строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчився, проте виявлені судом недоліки скаржником не усунуто.

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до другого речення частини 6 статті 332 КАС України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 251, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволені клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2020 року у справі №420/5449/19 - повернути скаржнику.

3. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

4. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена....................................................

А. В. Жук

Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду