Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.05.2019 року у справі №160/1270/19

УХВАЛА

27 травня 2019 року

Київ

справа №160/1270/19

адміністративне провадження №К/9901/13909/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі №160/1270/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2019, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від
10.04.2019, адміністративний позов повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем, в порушення вимог ст.ст. 44, 45, 170 КАС України, 08.02.2019 року було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, щодо яких постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі №160/521/19, тому наявні підстави для повернення позовної заяви.

Вважаючи зазначені судові рішення ухваленими з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

За змістом частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі №160/1270/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду