Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.03.2021 року у справі №420/12379/20

УХВАЛА

28 квітня 2021 року

Київ

справа №420/12379/20

адміністративне провадження №К/9901/10788/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н. М., перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №420/12379/20 за позовом державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопильського району Одеської області ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року державний реєстратор Великодолинської селищної ради Овідіопильського району Одеської області ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ №577/03/09, виданий Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) 30 жовтня 2020 року, яким частково задоволено скаргу від 20 жовтня 2020 року №С-1724-08.3.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що він є державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Спірним наказом відповідач протиправно заблокував позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 рік з 9 листопада 2020 року до 8 листопада 2021 року включно. Вказаний наказ відповідач прийняв на підставі висновку Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги на рішення позивача про державну реєстрацію прав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ №577/03/09, виданий Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) 30 жовтня 2020 року, яким частково задоволено скаргу від 20 жовтня 2020 року №С-1724-08.3;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у сумі 840,80 грн.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вдруге звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 24 березня 2021 року.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №420/12379/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту поданої у справі №420/12379/20 касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.

Натомість, скаржник у касаційній скарзі зазначив підстави касаційного оскарження іншої справи №510/1475/19 з посиланням на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та вказівкою на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, конкретної норми щодо якої відсутній висновок Верховного Суду скаржником не зазначено.

За допомогою Єдиного реєстру судових рішень Верховний Суд встановив, що правовідносини у справі №510/1475/19 виникли з підстав встановлення факту, що має юридичне значення та не пов'язані зі справою №420/12379/20.

Водночас, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення що судом попередньої інстанції рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №420/12379/20.

Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №420/12379/20 за позовом державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопильського району Одеської області ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування наказу повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена................

Н. М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду