Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.09.2019 року у справі №160/5664/19

УХВАЛА

25 вересня 2019 року

Київ

справа №160/5664/19

адміністративне провадження №К/9901/26807/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у справі №160/5664/19 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, третя особа: громадська організація "Луганська правозахисна група" про встановлення відсутності повноважень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

УСТАНОВИЛ:

Позивачі звернулись до суду з позовом в якому просили встановити відсутність повноважень Дніпровської міської ради, районних у місті Дніпро рад, як суб'єктів владних повноважень, визнати їх дії протиправними і нечинними та зобов'язати вчинити певні дії у відповідності до Конституції та законів України щодо створення міської і районних у місті Дніпрі територіальних громад та утворення ними відповідних рад і виконавчих органів самоврядування з наданням їм відповідних повноважень в управлінні комунальної власності та створення комунальних підприємств.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у відкритті провадження відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідача.

Відмовляючи у відкритті провадження суд зазначив, пунктом 3 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень/

Оскільки позивачі не є суб'єктами владних повноважень, а отже, не наділені адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.

Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена у постановах Великої палати Верховного Суду, зокрема у справі №820/3713/17 від 13 березня 2019 року.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції позивачі звернулись з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та надано строк десять днів з дня отримання зазначеної ухвали для можливості усунути вказані недоліки.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалами суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1, ОСОБА_2. подали касаційну скаргу у якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, просять скасувати зазначені ухвали, а справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Скаржники просять скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та про залишення апеляційної скарги без руху.

Водночас вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку, визначено в частині 2 статті 328 КАС України, до якого, з урахуванням положень частині 2 статті 328 КАС України, віднесено ухвали про забезпечення позову, про заміну заходу забезпечення позову, а також ухвали щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. До зазначеного переліку оскаржувана ухвала не належить.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Щодо оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, Суд зазначає наступне.

Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Вимоги ухвали про без руху позивачі не виконали, натомість, подали до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначили, що позивачі не повинні доводити суду та надавати докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення їх до суду в інтересах інших осіб, а тому мають право відповідно до пункту 7 статті 5 Закону України "Про судовий збір" бути звільнені від сплати судового збору. Відповідно до частин 1 , 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.

Отже, нормами статті 53 КАС України встановлені правила участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Таким чином, відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства, від сплати судового збору звільняються тільки громадяни, які захищають у суді права та інтереси інших осіб у випадках передбачених законодавством.

Однак, як правильно зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції, в позовній заяві не зазначені особи в інтересах яких заявлений позов.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" та статті 133 КАС України суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не пізніше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Отже, наведенні положення Закону є вичерпними та підлягають застосуванню виключно до наведених фізичних осіб задля забезпечення можливості доступу до правосуддя.

Колегія суддів апеляційного суду прийшла до правильного висновку, що оскільки позивачі звернулися до суду в інтересах інших осіб, а не з метою захисту власних прав та інтересів, суд не вбачає підстав для застосування положення вищенаведених правових норм.

Верховний Суд зазначає, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). При цьому звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми процесуального права, оскільки позивачем вимоги ухвали про без руху від 13 серпня 2019 року не виконано, а отже апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику.

Приписами частини 2 статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, розглядає спори, що мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів вказує, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у справі №160/5664/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

О. А. Губська

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду