Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2020 року у справі №260/1300/18

УХВАЛА

25 березня 2020 року

Київ

справа №260/1300/18

адміністративне провадження №К/9901/6585/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

УСТАНОВИЛ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати наказ Хустської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області №76-О від 15 листопада 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1" та поновити його на попередній роботі, стягнути з Хустської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 40 000 грн внаслідок звільнення без законної підстави.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано оспорюваний наказ, поновлено позивача на посаді головного державного інспектора юридичного сектору або на рівнозначній займаній посаді на час звільнення посаді ГУ ДФС у Закарпатській області з 15 листопада 2018 року, зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 листопада 2018 року по 23 жовтня 2019 року в сумі 34 765 грн 38 коп. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу одного місяця суд допустив до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області №76-О від 15 листопада 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1";

- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора юридичного сектору або на рівнозначній займаній на час звільнення посаді в Хустській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області Головному управлінні ДФС у Закарпатській області з 30 березня 2018 року;

- зобов'язано Головне управління ДФС у Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2018 року по 23 жовтня 2019 року в сумі 277 811 (двісті сімдесят сім тисяч вісімсот одинадцять) грн 04 коп. з урахуванням коефіцієнту коригування заробітної плати;

- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора юридичного сектору або на рівнозначній займаній на час звільнення посаді в Хустській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області Головному управлінні ДФС у Закарпатській області з 30 березня 2018 року та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 6537 (шість тисяч п'ятсот тридцять сім гривень)
грн 08 коп. допущено до негайного виконання;

- стягнено з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції позивачем 10 березня 2020 року подано касаційну скаргу.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом другим частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір (головний державний інспектор юридичного сектору), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Правила, запроваджені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України щодо обмеження права на касаційне оскарження відповідають положенням статті 129 Конституції України, згідно якої основними засадами судочинства є, серед іншого, право на касаційний перегляд справи у визначених законом випадках.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями сформованими Європейським судом з прав людини, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Касаційний суд звертає увагу особи, яка звернулась із касаційною скаргою, що застосування критерію, який міститься у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України, Верховним Судом у цій справі було передбачуваним, справу розглянули та вирішили повноважні суди двох інстанцій, а заявник не вказав наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 166, 167, 328, 333 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя Ж. М. Мельник-Томенко Судді А. В. Жук

Н. М. Мартинюк