Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.12.2020 року у справі №215/5568/18

УХВАЛА

20 травня 2021 року

Київ

справа №215/5568/18

адміністративне провадження №К/9901/17873/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів -Мельник-Томенко Ж. М., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №215/5568/18 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Держави України в особі начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича та зобов'язати його протягом 15-ти днів вжити заходи нормативно-правовим актом для забезпечення належної правової процедури, згідно заяви від 29 жовтня 2018 року вх. №С 17103-18 чим встановити формування єдиної правозастосовчої практики правового режиму впливу на поліпшення роботи установи;

- притягти до адміністративної відповідальності Державу України в особі начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича згідно пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України, статті 60 Конституції України за протиправну бездіяльність, за незабезпечення захисту від порушень, незабезпечення охорони прав та законних інтересів, за незастосовану належну правову процедуру відповідно до заяви від 29 жовтня 2018 року;

- зобов'язати Державу України в особі начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича протягом 15 - ти днів надати документи згідно заяви від 29 жовтня 2018 року вх. №С 17103-18.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року в задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 11 травня 2021 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №215/5568/18. Також скаржник просить поновити строк касаційного оскарження.

Водночас, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, скаржник вже звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначене судове рішення, проте ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2021 року його первісну скаргу було повернуто. Підставою для повернення стало неусунення позивачем недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 29 грудня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху.

Посилаючись на те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду, ОСОБА_1 просив суд поновити пропущений процесуальний строк.

Враховуючи те, що повторна касаційна скарга була подана до Верховного Суду не у стислі строки і жодних підтверджених обставин, які свідчили б про неможливість звернутись до суду відразу після отримання відповідної ухвали від 11 березня 2021 року скаржник не наводить, Верховний Суд дійшов висновку про надмірне зволікання з боку позивача, що в свою чергу, є підставою для відмови у поновленні строку звернення до суду.

Крім того, слід зазначити, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк належить поновити. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій скаржника, які він здійснив для своєчасного звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до частини 3 статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 332 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Крім того, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків, вказати підстави для поновлення строку.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно абзацу четвертого пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2 і 3 статті 328 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог абзацу четвертого статті 330 КАС України підстави, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції та тлумачення позивачем норм процесуального права, які, на його думку, були порушені судом під час ухвалення судового рішення.

Одночасно частиною 4 статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Проте, матеріали касаційної скарги, що надійшли до суду, не містять документа про сплату судового збору. Натомість, скаржник просить звільнити від його сплати, обґрунтовуючи це тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній рік.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Умови, за яких суд може звільнити повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк та перелік суб'єктів, до яких такі умови застосовуються, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Так, суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування таких фінансових труднощів та такий майновий стан, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору мотивоване його скрутним матеріальним становищем, що підтверджується довідкою Тернівського Управління праці та соціального захисту населення міста Кривий Ріг від 23 квітня 2021 року №3415 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з січня 2020 року до грудня 2020 року.

Однак довідка Тернівського Управління праці та соціального захисту населення міста Кривий Ріг від 23 квітня 2021 року №3415 не є документом, із якого можливо встановити всю суму доходу позивача за попередній календарний рік. Зазначеним документом констатується факт нарахування ОСОБА_1 щомісячних компенсаційних виплат.

Отже, до клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржником не додано достатніх доказів, відповідно до яких суд може розглянути клопотання про звільнення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік та довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою.

Підпунктом 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 1 січня 2021 року (на момент звернення з касаційною скаргою) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить: 2270 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 за подання касаційної скарги має сплатити: 2270
грн.

Реквізити для сплати судового збору:

УК у Печерському районі/Печерський район/~organization1~;

код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;

код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*; 101; (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 КАС України.

Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження і не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини 2 статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частини 2 статті 332 КАС України підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи; 3) документа про сплату судового збору.

Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №215/2770/19.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №215/5568/18 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.........................................

Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко В. М. Соколов,

Судді Верховного Суду