Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.10.2020 року у справі №826/6526/16

УХВАЛА

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 826/6526/16

адміністративне провадження № К/9901/24908/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської Н. А.

перевірив касаційну скаргу Держаної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі 826/6526/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України, Хмельницької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України, Хмельницької митниці ДФС, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови ДФС України, голови комісії з реорганізації Міндоходів від 08 квітня 2016 року №1273-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Хмельницької митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII та пунктом 7-2 частини 1 статті 36 КЗпП України;

- визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Хмельницької митниці Міндоходів, з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII та пунктом 7-2 частини 1 статті 36 КЗпП України;

- зобов'язати голову комісії з реорганізації Міндоходів поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Хмельницької митниці ДФС;

- зобов'язати голову ДФС України поновити ОСОБА_1 посаді начальника Хмельницької митниці ДФС;

- зобов'язання голови ДФС України запропонувати ОСОБА_1 рівноцінну посаду на момент звільнення;

- зобов'язати голову комісії з реорганізації Міндоходів ОСОБА_1 рівноцінну посаду на момент звільнення.

19 листопада 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Державна фіскальна служба України оскаржила його в апеляційному порядку.

17 січня 2020 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без руху, через її невідповідність вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України.

25 лютого 2020 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду вказану апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

24 липня 2020 року Державною фіскальною службою України повторно подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року.

12 серпня 2020 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та пропуском строку апеляційного оскарження, встановлено десятиденний строк на усунення недоліків з моменту отримання судового рішення.

02 вересня 2020 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року з посиланням на пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником не наведено поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

На вказану ухвалу суду апеляційної інстанції від 02 вересня 2020 року Державна фіскальна служба України подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 30 вересня 2020 року.

06 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання документа про сплату судового збору у відповідному розмірі.

Вказана ухвала Суду направлена відповідачу поштою та вручена адресату 08 жовтня 2020 року, що підтверджується відповідним записом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

15 жовтня 2020 року на виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду відповідачем подано клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги, яке обґрунтовано тим, що кошторисом на 2020 рік в Державній фіскальній службі України не передбачено судові витрати, а тому сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до правосуддя.

Розглядаючи подане Державною фіскальною службою України клопотання, Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 77 КАС України.

Аналіз приписів статті 44 КАС України свідчить, що відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Однак відповідачем не надано доказів неможливості сплатити судовий збір, а також, що Державною фіскальною службою України вчинялися усі можливі та залежні від нього дії для реалізації свого права на касаційне оскарження, що свідчить про неналежне користування своїми процесуальними правами та виконання процесуальних обов'язків.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження.

Враховуючи викладене, клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги слід задоволенню не підлягає.

Таким чином, станом на момент постановлення цієї ухвали відповідач не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.

За приписами частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись статтями 169 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Держаної фіскальної служби України про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги - відмовити.

Касаційну скаргу Держаної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі 826/6526/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України, Хмельницької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська