Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.03.2020 року у справі №500/1759/19

УХВАЛА

18 березня 2020 року

Київ

справа №500/1759/19

адміністративне провадження №К/9901/5501/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Желтобрюх І. Л., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
09.01.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

25.02.2020 ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2020, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального провадження) крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є правомірність податкового повідомлення-рішення від 21.05.2019 №0121580-5408-1915, про нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2018 рік у розмірі 1

443,59 грн.

Пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже ця справа є справою незначної складності. Відтак, довід позивача в касаційній скарзі, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності помилково, не відповідає законодавчому визначенню справи незначної складності.

Нормами частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено перелік адміністративних справ, які підлягають розгляду виключно в загальному провадженні і які не можуть бути визнані судом справами незначної складності. Це справи: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Виключні обставини, передбачені нормами пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у цій справі відсутні.

Довід позивача, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для правозастосовчої практики, не може бути визнаний обґрунтованим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.05.2019 у справі №825/1496/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зробив висновок про застосування норм підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12, статті 266 Податкового кодексу України (застосування цих норм стосується касаційна скарга) до подібних правовідносин.

Згідно з цим висновком встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування.

Податковий же орган наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції прийнятих нормативно - правових актів, в тому числі, й рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов'язковими.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про застосування норм матеріального права в оскаржуваних позивачем судових рішеннях відповідає наведеному висновку Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 248, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

І. Л. Желтобрюх

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду