Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.03.2019 року у справі №127/31583/18

УХВАЛА

20 березня 2019 року

Київ

справа №127/31583/18

провадження №К/9901/6590/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

установив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, в якому просив:

визнати неправомірною та незаконною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т. П. від 21 листопада 2018 про закінчення виконавчого провадження як постановлену внаслідок бездіяльності та неповноти виконавчих дій державного виконавця Мельник Т. П. ;

визнати бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Вінницькій області Сускова А. О. щодо не прийняття відповідних мір для забезпечення обов'язкового виконання державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження", яким чітко визначено обов'язки державного виконавця та алгоритм і послідовність його дій;

зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Вінницькій області усунути порушення Закону України "Про виконавче провадження" в своїх у діях та бездіяльності, а також державного виконавця та відділу.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 30 січня 2019 року позов задовольнив частково.

Визнав неправомірною та скасував постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т. П. від 21 листопада 2018 року про закінчення виконавчого провадження.

Визнав бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо не прийняття відповідних мір для забезпечення обов'язкового виконання державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження".

В решті позовних вимог - відмовив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2019 року скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року та ухвалив нове рішення про відмову в позові.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в силу вимог частини 3 статті 287 цього Кодексу в чинній редакції відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

У свою чергу, з огляду на приписи пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, структурні підрозділи органів державної виконавчої служби (відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі) не є самостійними органами державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги у спірних правовідносинах заявлено до неналежного відповідача, оскільки позивач фактично не згоден із рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради, на підставі якого закінчено виконавче провадження по виконанню рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2016 року, що й слугувало підставою відмови в позові.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У касаційній скарзі автор посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби, а оскаржувані судові рішення прийняті за особливостями, встановленими статтею 287 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Верховний Суд зауважує на тому, що невиконання судом першої інстанції обов'язку визначення належного відповідача та його заміни (залучення) в порядку статті 48 КАС України може бути підставою для поновлення строку звернення до суду у разі подальшого звернення з позовом до належного відповідача, однак ця обставина в силу приписів частини сьомої згаданої статті унеможливлює заміну (залучення) належного відповідача після ухвалення рішення судом першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року у справі № 127/31583/18 за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич