Історія справи

Ухвала ВП ВС від 07.06.2021 року у справі №9901/150/21
Ухвала КАС ВП від 19.05.2021 року у справі №9901/150/21

УХВАЛА

18 травня 2021 року

Київ

справа №9901/150/21

адміністративне провадження №П/9901/150/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Чиркіна С. М.,

суддів: Єзерова А. А., Кравчука В. М., Коваленко Н. В., Стародуба О. П.,

перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі Верховної Ради України про визнання дій та бездіяльності протиправною, визнання незаконними та скасування нормативно-правових актів, зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію, страхову компенсацію та заборгованість,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2021 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави України в особі Верховної Ради України, в якій позивач просить (далі - мовою оригіналу):

- відповідно до вимог частини четвертої статті 9 вжити всі необхідні заходи для з'ясування всіх обставин справи, в тому числі витребування з відповідача офіційних положень невиконання вимог підпунктів 33, 37 статті 85, статті 11 відповідно до вимог статей 1, 3, 6, 8, 9, 16, 17, 19, 21, 22, 24, 27, 28, 29, 40, 46, 48, 49, 50, 58, 60, 64, 68, 75, 92, 113, 116, 151-2 Конституції України, статей 4, 5 ЦК України на підставі 256 звернень на які не відреагував ВРУ - законодавець згідно вимог статті 19 ЗУ "Про звернення громадян";

- визнати бездіяльність та безвідповідальність Верховної Ради України - законодавця протиправною, як такою, що знищує право на життя і захист здоров'я особи похилого віку, ветерана праці СССР-України, інваліда "Ч" І групи з вини Держави;

- визнати незаконним та скасувати в повному обсязі будь-який нормативно-правовий законодавчий акт, будь-якого органу законодавчої влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси згідно статей 16, 21 ЦК України, та в повному обсязі постанову КМ України № 1210 від
23.11.2011, яка суперечить ~law32~2 від 28.02.21 та порушує законні права і інтерес інвалідів "Ч";

- в повному обсязі відновити норму і дію непорушного ~law33~2 від
28.02.91 до його незворотної редакції 1996-2006 років.

- виключно до статей 1, 3, 5, 6, 8, 9, 16, 17, 19, 21, 22, 24, 27, 28, 29, 40, 41, 46, 48, 49, 50, 55, 58, 60, 64, 68, 75, підпунктів 33, 37 статті 85, 92, 1011, 113, 116, 129, 151-2, статті 1 Розділу 15 Конституції України; статей 4, 5, 13, 16, 20, 21 ЦК України; частини першої статті 1 (А), частини першої статті IV, статті V (В), статті ХІ (А), частини першої статті 13, статті ХIV, статті ХV Віденської конвенції "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду (ЗУ № 334/96-ВР); статі 1 частини першої статті 6,13,17,18,53 Європейської конвенції 1950 року забезпечити судовий захист незворотного страхового-ядерного права, яке визначається виключно Законами України, а саме зобов'язати Україну - ВРУ України, відповідно до вимог пунктів 33, 37 статті 85, статті 75, згідно вимог статей 1, 3, 6, 8, 9, 16, 17, 19, 21 22, 24, 27, 28, 29, 32, 40, 41, 46, 48, 49, 50, 55, 58, 60, 64, 75, 85, 11, 113, 116, 129, 151-2, статті 1 розділу 15 Конституції України здійснити контроль щодо призначення, визначення, нарахування, виплати основної та додаткової страхової-ядерної пенсії, виплати компенсації та їх недоотриманих гарантій, відповідно до постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 зі змінами пункту 9 від 24.10.2003;

- виключно до вимог частини другої статті 87 ЗУ "Про пенсійне забезпечення"; статті 107, ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; Постанови Пленуму ВС України № 6 від 27.09.1992; із замінами № 9 від 24.10.2003; статей 4, 5, 1170 ЦК України, статей 1, 3, 8, 16, 19, 21, 22, 64, 92 Конституції України; частини 1 статті ІV, статті V (В), чатини 1 статті ХІІІ, статті ХІV Віденської конвенції "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду (ЗУ № 334/96-ВР) з
04.03.1991 - дня встановлення страхової-яденої інвалідності помісячно, по щорічно виключно із базового, офіційного, фактичного страхового с/м заробітку, згідно наказу від 26.04.1986, визначеного незворотньо державною ССР, в розділі 3652 рублі сред = до 5189 доларів США 1986 року, виключно у % від ступеню втрати працездатності встановленого радіологічною МСЕК здійснити повний контрольний перерахунок основної, страхової - ядерної, довічної, державної пенсії без будь-яких обмежень страхового - ядерного права з 04.03.1991 року по довічно;

- виключно до вимог статей 1.13.49.50.53.63.67.70.71 ~law36~2 від 28.02.1991, статей 13,72,76 ЗУ № 93/95- ВР від 08.02.1995 зобов'язати ВР України здійснити повний перерахунок додаткової пенсії за ядерну шкоду заподіяну життю і здоров'ю.

Виключно у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком незалежно від будь-яких інших доходів, згідно Закону з дня порушення страхового-ядерного права;

- виключно до вимог статей1,13,19,20,63,70,71 ~law37~2 від 28.02.1991, виключно в розмірі 100% с/вартості санкурпутівки по Україні, виключно за 24 страхові дні в судовому порядку зобов'язати України - ВР України здійснити контроль щодо виплати компенсації за невикористану санкурортпутівку з 1993 року по сьогодні по щорічно, яку невикористаної через тяжкий стан здоров'я, через протиправні-злочинні дії України - ВР України, яка не здійснює контроль за діяльністю виконавчої влади.

Суть позовних вимог зводиться до того, що Верховна Рада України, на думку позивача, всупереч Конституції України, Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду - ядерного Закону № 334/96-ВР від 12.07.1996, рішень Конституційного Суду України, знищила гарантії визнаних прав людини, гарантованих Законом України від 28.01.1991 № 796-12. Позивач стверджує, що відповідач не керувався інтересами народу і держави, що призвело до порушення його соціальних прав на відшкодування витрат за ядерну шкоду заподіяну життю, здоров'ю, інвалідністю.

Зміст заявлених вимог та їх обґрунтування дають підстави для висновку, що позивач фактично вважає протиправними невизначене коло нормативно-правових актів, дій законодавчої та виконавчої влади України, які стосуються звуження його соціальних прав поновлення яких можливе у разі усунення шляхом визнання їх незаконним та виплаті позивачеві коштів (заборгованості).

Вирішуючи питання про відкриття провадження, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Згідно з статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим КАС України; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.

Глава 2 розділу 1 КАС України визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних судів.

Відповідно до частини 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Отже, зазначений перелік спорів, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним.

Разом з тим, в частині 1 статті 266 КАС України визначено особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;

2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат;

5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

За приписами статті 27 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених статті 27 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Відповідно до статті 33 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, крім випадку, встановленого статті 33 КАС України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

Згідно із змістом позовної заяви, предметом спору є оскарження законності дій чи бездіяльності, законності актів Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Водночас, такі вимоги позивач пов'язує з захистом його соціальних прав, як особи, що має статус учасника ліквідації наслідків ЧАЕС, інваліда.

За приписами частини 1 статті 27 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже вимоги позивача в частині оскарження рішень, дій, бездіяльності Кабінету Міністрів України підсудні окружному адміністративному суду, а вимоги безпосередньо про оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України вирішуються Окружним адміністративним судом міста Києва.

Щодо позовних вимог про протиправність дій та бездіяльності, правомірності актів Верховної Ради України, суд наголошує, що такі вимоги позивача зводяться до нарахування, призначення та виплати йому соціальних виплат як особі, яка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду, проте такі вимоги, за приписами частини 1 статті 266 КАС, також не підсудні Верховному Суду, як суду першої інстанції.

Отже більшість заявлених вимог відносяться до підсудності окружних адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Частиною 4 статті 172 КАС України передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 5 статті 172 КАС України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання позивачем в одне провадження позовних вимог, які належать до підсудності (інстанційної) різних судів.

Відповідно до частини 6 статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.

Отже, визначальною умовою для роз'єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз'єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Зазначений припис спрямований на те, щоб суб'єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.

Отже суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Проте таке роз'єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №9901/430/19.

З урахуванням зазначеного, позивач порушив правила об'єднання позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства. Крім того, щодо заявлених вимог визначена виключна підсудність різним судам.

Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України).

Враховуючи, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, за правилами пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 19, 22, 25, 29, 169, 172, 243, 256, 295 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Верховної Ради України про визнання дій та бездіяльності протиправною, визнання незаконними та скасування нормативно-правових актів, зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію, страхову компенсацію та заборгованість - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя-доповідач С. М. Чиркін

Судді: А. А. Єзеров

Н. В. Коваленко

В. М. Кравчук

О. П. Стародуб