Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.12.2018 року у справі №826/11673/18

УХВАЛА

16 січня 2019 року

Київ

справа № 826/11673/18

провадження № К/9901/68437/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Касаційного адміністративного суду про скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_2 (надалі також ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до Касаційного адміністративного суду, в якому просив визнати протиправним та скасувати ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 13 липня 2018 року у справі № 820/2745/18 про повернення касаційної скарги особі, яка її подала.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 1 серпня 2018 року, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.

Вважаючи такі судові рішення постановленими з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 22 грудня 2018 року залишив без руху зазначену касаційну скаргу. Скаржник усунув недоліки касаційної скарги в установлений судом строк.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, уточнення до неї, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Суди встановили, що ОСОБА_2 у своєму позові заявив вимоги про визнання протиправною та скасування ухвали Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 13 липня 2018 у справі № 820/2745/18 про повернення касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування рішення та стягнення моральної і матеріальної шкоди.

Отже, предметом оскарження позивачем є не акти, дії або бездіяльність посадових чи службових осіб Верховного Суду, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, що належать до сфери управлінської діяльності, а дії судді, допущені ним, на думку позивача, під час вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження в адміністративній справі.

Ухвалюючи оскаржувані в цій справі рішення, суди виходили з того, що вирішення питання про наявність чи відсутність ознак протиправності в діях та рішеннях судді при здійсненні ним правосуддя у справі має вирішуватись шляхом оскарження такого рішення в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не пов'язані зі здійсненням владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому даний спір не є публічно-правовим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з пунктом 2 цієї ж частини публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Верховний Суд зазначає, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.

Водночас дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до роз'яснень, викладених у ~law14~, у розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 КАС України (у відповідній редакції - прим. ) суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

До того ж за висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001, відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина 1 статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Крім того, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади").

Оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом. Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається. Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв'язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду (пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади").

Відтак, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не може бути відповідачем у суді у справі щодо оскарження процесуального рішення судді (суддів) цього суду, а заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги є оскарженням судового рішення в позапроцесуальний спосіб. Отже, такі позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшовши висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, вірно застосував положення пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина шоста цієї ж статті).

Водночас поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Відтак, суд першої інстанції правильно не вказав суд, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи. Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15 березня 2018 року у справі № 800/414/17.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження.

При цьому суд ураховує, що відповідно до частини 2 статті 28 КАС України підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд або суддя цього суду, визначається за загальними правилами підсудності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у справі № 826/11673/18 за позовом ОСОБА_2 до Касаційного адміністративного суду про скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді І. Л. Желтобрюх

Т. Г. Стрелець