Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.04.2019 року у справі №260/1241/18

УХВАЛА

16 квітня 2019 року

Київ

справа №260/1241/18

провадження №К/9901/9939/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від
14.01.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
12.03.2019 у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

установив:

ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не оформлення ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; зобов'язати відповідачів оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.01.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
12.03.2019, в задоволенні позову відмовлено.

При цьому суди встановили, що 01.10.2018 позивач, як законний представник ОСОБА_3 звернулася до Міжгірського РВ ДМС в Закарпатській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України, в якій просила оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до чинного Положення про паспорт громадянина України без застосування засобів ЄДДР. Також просила не передавати персональні дані їхньої дитини до ЖДДР і не присвоювати їй УНЗР або будь-які інші ідентифікатори особи. Облік вести виключно за іменем, прізвищем і по-батькові, тобто за раніше встановленими формами. У заяві позивач просила відповідно до Закону України "Про звернення громадян" надіслати письму відповідь на її адресу та зазначила, що копія свідоцтва про народження і дві фотокартки для оформлення паспорта у формі книжечки буде надано у разі позитивної відповіді на заяву.

З аналогічною заявою позивач звернулася до ГУ ДМС України в Закарпатській області.

Листом Міжгірського РС ДМС України в Закарпатській області від 26.10.2018 № 169 надано відповідь на звернення позивача, в якому зазначено, що для оформлення паспорта громадянина України вперше, заявнику необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу органу міграційної служби за місцем реєстрації/фактичного проживання та надати передбачену законодавством заяву з переліком необхідних документів.

Аналогічні за змістом роз'яснення надані Головним управлінням ДМС України в Закарпатській області в листі від 26.10.2018 № М-72/6/2101-18/2101.3.1/14903-18 за результатами розгляду звернення позивачів від 01.10.2018.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Вважаючи оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1 , 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

Відповідно до пункту 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-Х11 (далі Положення №2503-XII) для одержання паспорта громадянин подає: (1) заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; (2) свідоцтво про народження; (3) дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; (4) у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Згідно із пунктом 1.2 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 13 квітня 2012 року №320 (далі - Порядок №320), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається територіальними підрозділами Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи) за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі в разі необхідності обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку №320 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що для оформлення паспорта особа подає: заяву про видачу паспорта (додаток 1); свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (фотокартки, що подаються для оформлення паспорта, мають бути виконані з одного негатива, із зображенням обличчя виключно анфас, без головного убору, виготовленими на тонкому білому або кольоровому фотопапері без кутика; для громадян, які постійно носять окуляри, обов'язкове фотографування в окулярах); платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або копію документа про звільнення від сплати державного мита; довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України, а в необхідних випадках - інші документи, визначені статтею 5 Закону України "Про громадянство України" (за необхідності); паспорт громадянина України для виїзду за кордон - для громадян України, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх на проживання в Україну; посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Цим же Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 13 квітня 2012 року №320 було затверджено форму заяви про видачу паспорта.

Проте, у даному випадку, як слідує із змісту заяви ОСОБА_3 та його законного представника - ОСОБА_2 від 01.10.2018, вказана заява не містить всіх відомостей, передбачених додатком №1 до Порядку №320, та не містить документів, визначеними у пункті 13 вищезгаданого Положення №2503-XII, що є передумовою для розгляду питання щодо видачі паспорту у формі паспортної книжечки.

Тобто, ОСОБА_3 та його законний представник - ОСОБА_2 не зверталися до відповідачів із заявою, сформованою відповідно до пункту 13 вказаного Положення та з доданням до неї вказаного переліку документів.

Окрім того, у поданій заяві заявники тільки повідомили про майбутнє їх подання в разі отримання позитивної відповіді.

Відтак, враховуючи те, що обов'язковий перелік документів до заяви не подавався відповідачам, у судів були відсутні підстави для висновку про порушення прав позивача з боку відповідачів, оскільки відповідна заява по суті не подавалась та не розглядалась.

За результатами розгляду зазначеного звернення відповідачами лише надана відповідь в порядку та строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" №393/96-ВР, з роз'ясненням дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, зокрема звернуто увагу заявників на необхідність особистого звернення із заявою до територіального підрозділу міграційної служби за місцем проживання.

Отже, листами відповідачів не відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки позивачем та його законним представником не використано право на звернення до територіального підрозділу міграційної служби із заявою-анкетою про надання адміністративної послуги та необхідними документами. Вказані листи, з якими висловила незгоду позивач, не є рішенням суб'єктів владних повноважень у розумінні КАС України.

Відповідачами жодним чином не порушено законне право чи інтерес позивача, оскільки суб'єктом владних повноважень не виносилося рішення про відмову у видачі документа та не допускалися протиправні дії чи бездіяльність у процедурі оформлення та видачі паспорта громадянина України, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України".

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини та наведене нормативне врегулювання Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову, вірно застосували вищенаведені положення КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх