Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2020 року у справі №420/2772/19

УХВАЛА

13 березня 2020 року

Київ

справа №420/2772/19

адміністративне провадження №К/9901/4939/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів - Соколова В. М., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №420/2772/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Саратського ВП Білгород - Дністровського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

21 лютого 2020 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 № 460-IX, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №420/2772/19 залишено без руху та запропоновано усунути недоліки скарги шляхом зазначення підстав на касаційне оскарження з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України та надати обґрунтування, крім того скаржнику необхідно було подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів поважності причин його пропуску.

3 березня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій обґрунтував поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження тим, що він звертався з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, однак вказана касаційна скарга була повернута, зазначає, що це є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.

Щодо зазначення підстав на касаційне оскарження передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, скаржник вказав частину 2 і 3 статті 353 КАС України.

Дослідивши подану заяву та матеріали касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому частиною 1 статті 13 КАС України порядку.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Щодо посилань скаржника на поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження його звернення до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, Верховний Суд констатує таке.

Відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів" з дня початку роботи Верховного Суду у складі визначеним Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів", Вищий адміністративний суд України припиняє свою діяльність.

Вищий адміністративний суд України припинив свою процесуальну діяльність 15 грудня 2017 року. Зазначене вище є загальновідомим фактом, про що було повідомлено в засобах масових інформацій, зокрема і на веб сайті "Судової Влади".

Виходячи з наведеного, оцінивши доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження та задоволення заяви про поновлення цього строку.

Крім того, ОСОБА_1 у заяві зазначив лише посилання на пункти статті 353 КАС України, при цьому не навів обґрунтувань вказаних порушень судами попередніх інстанцій.

Таким чином, скаржником не виконані вимоги ухвали Верховного Суду від 25 лютого 2020 року, а отже у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" від 23 жовтня 1996 року; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" від 19 грудня 1997 року.

Пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №420/2772/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №420/2772/19.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. В. Білак

В. М. Соколов

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду