Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2018 року у справі №804/2418/15

УХВАЛА

05 лютого 2019 року

м. Київ

справа №804/2418/15

касаційне провадження №К/9901/9797/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 (суддя Рябчук О.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
29.11.2016 (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі № 804/2418/15 за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Дніпропетровської міської ради, за участю:

Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне", Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя", Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м.

Дніпропетровська, Прокуратури Дніпропетровської області, про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міської ради, в якому просила зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме - виконати вимоги від
05.12.2014 № 04-08-02-13/11950 на загальну суму 1694369,00 грн. шляхом, вказаним у них.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 04.11.2015 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.11.2016 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
04.11.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суди вирішили питання про її права, інтереси чи обов'язки, оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі підприємство просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2015, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 2, пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від
26.01.1993 № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частин 4 , 5 статті 11, частин 1 , 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому наголошує, що судами першої та апеляційної інстанцій не вжито передбачених законом заходів для з'ясування всіх обставин у справі, а саме: не досліджено ані обсяг податкових зобов'язань кожного з підприємств-боржників, ані вартість майна, яке перебувало в податковій заставі. Крім цього, зазначає, що суди при вирішення спору безпідставно ухилились від виконання обов'язку самостійно проаналізувати всі обставини справи щодо наявності порушень законодавства під час відчуження комунального майна.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2012 по
30.09.2014, результати якої оформлено актом від 28.11.2014 № 08-20/41.

З огляду на встановлення за результатами здійсненого контрольного заходу ряду порушень та недоліків позивачем направлено Дніпропетровській міській раді вимоги від 05.12.2014 № 04-08-02-13/11950 щодо усунення виявлених ревізією порушень, в другому пункті яких зазначено, що в ході ревізії законності відчуження комунального майна територіальної громади м. Дніпропетровська, яке знаходилось на балансі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя", Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне", Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська та Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпропетровська з'ясовано, що внаслідок невиконання рішень міської ради від 02.12.2009 № 52/52 та від 02.03.2011 № 16/9, рішень Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2011 у справі № 15/5005/15549/2011, від 23.11.2011 у справі № 9/5005/14871/2011, від 06.12.2011 у справі № 16/5005/15106/2011, від 24.11.2011 у справі № 7/5005/15290/2011 в частині прийому-передачі об'єктів нерухомого комунального майна, яке в подальшому відчужено в ході здійснення процедури банкрутства, відповідачем втрачено активів (об'єктів нерухомого комунального майна) у кількості 29 одиниць загальною площею 2295,2 кв. м., чим завдано збитки територіальній громаді м. Дніпропетровська на загальну суму 1694369,00 грн.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" з касаційною скаргою) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" з касаційною скаргою) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеної норми процесуального права дає підстави для висновку про те, що право на касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку мають як сторони, так і особи, які не брали участі у справі. Проте, обов'язковою умовою такого оскарження для осіб, які не брали участі у справі, є вирішення судом питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011, Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 4 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; проводить аналіз стану додержання фінансової дисципліни та про його результати повідомляє органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування; готує і подає до відповідних державних органів пропозиції щодо усунення та запобігання причинам і умовам, які призвели до допущення недоліків і порушень; здійснює контроль за виконанням вимог і пропозицій, поданих Держфінінспекцією України та її територіальними органами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування за результатами державного фінансового контролю, та інформує про це Кабінет Міністрів України і Мінфін України; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає стягнення, санкції до осіб, винних у порушенні законодавства; передає правоохоронним органам матеріали ревізій у разі встановлення порушень законодавства, що передбачають кримінальну відповідальність або містять ознаки корупційних діянь; інформує правоохоронні органи про факти інших виявлених порушень законодавства.

Відповідно до підпунктів 15,21 пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011, Державна фінансова інспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Крім того, пунктом 4 названого Положення установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Державна фінансова інспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондують вимогам пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від
26.01.1993 № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Тлумачення зазначених нормативних положень дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень до підконтрольної установи.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об'єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об'єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Предметом спору в розглядуваній справі є зобов'язання Дніпропетровської міської ради виконати вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 05.12.2014 № 04-08-02-13/11950 на загальну суму 1694369,00 грн.

Судом апеляційної інстанції при цьому з'ясовано, що, зокрема, Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Лівобережжя", яке приєдналось до апеляційної скарги, не зазначено, яким чином дії позивача під час проведення ревізії підконтрольної особи - Дніпропетровської міської ради і пред'явлення їй у межах своєї компетенції вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень зашкодили його правам. Тобто, не подано доказів наявності негативних юридичних наслідків для Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя", спричинених саме пред'явленням Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області вимог від 05.12.2014 № 04-08-02-13/11950, ще й за відсутності їх виконання.

Відтак, у даному випадку Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" фактично оскаржує рішення, яке не стосується його інтересів, а має безпосередній вплив лише на відповідача, щодо якого заявлено вимогу про зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 у справі № 804/2418/15.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк