Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.10.2020 року у справі №420/3802/19

УХВАЛА

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 420/3802/19

адміністративне провадження № К/9901/22843/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В. В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №420/3802/19 за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання" "Проект Монтаж Наладка" про стягнення боргу в розмірі 14392895,00грн. та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання" "Проект Монтаж Наладка" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулось до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання" "Проект Монтаж Наладка" про стягнення боргу в розмірі 14392895,00грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання" "Проект Монтаж Наладка" звернулось до адміністративного суду із зустрічним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 жовтня 2017 року за №0035841415, №0035851415, №0035871415, винесених Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задоволено частково, а зустрічний адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання" "Проект монтаж наладка" задоволено повністю.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року в частині задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання" "Проект монтаж наладка" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0035851415 та про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення податкового боргу у цій частині.

Ухвалено нове рішення, яким податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 11 жовтня 2017 року №0035851415 скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 9289781,00грн., штрафна (фінансова) санкція 4644891,00грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної податкової служби в Одеській області 02 вересня 2020 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною 1 статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Частиною 1 статті 328 КАС України.

Згідно з частиною 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частині 1 статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У разі подання касаційної скарги на підставі частині 1 статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі частині 1 статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частині 1 статті 328 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №420/3802/19 за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання" "Проект Монтаж Наладка" про стягнення боргу в розмірі 14392895,00грн. та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання" "Проект Монтаж Наладка" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяВ. В. Хохуляк