Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.08.2020 року у справі №140/2954/19

УХВАЛА

09 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 140/2954/19

адміністративне провадження № К/9901/22518/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І. А.,

суддів: Бившевої Л. І., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі №140/2954/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі №140/2954/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області - визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2019 №Ф-16566-23У в частині недоїмки у сумі 9009,66 грн, від 12.06.2019 №Ф-16566-23У, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 3840,60 грн (судовий збір 511,60
грн та витрати на правову допомогу 3329,00 грн).

04.09.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на вказані судові рішення в частині розподілу судових витрат (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 01.09.2020).

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Скаржником заявлено клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження, мотивоване тим, що вперше касаційну скаргу подано в межах строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України, однак ухвалою Верховного Суду від 19.08.2020, яка отримана Головним управлінням ДПС у Волинській області 27.08.2020, касаційну скаргу повернуто у зв'язку з тим, що касаційна скарга не підписана особою, яка має право її підписувати.

Дослідивши вказане клопотання, колегія суддів вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Податковим органом касаційну скаргу повторно подано без зайвого зволікання, у розумні строки.

Вимоги своєї касаційної скарги Головне управління ДПС у Волинській області мотивує тим, що суди попередніх інстанцій, при постановленні судових рішень допустили порушення норм матеріального та процесуального права і, як наслідок, дійшли помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 328,00 грн. Зокрема, доводи касаційної скарги зводяться до необґрунтованості судових рішень з огляду на фактичний об'єм та тривалість виконаної роботи.

Також, як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач, як на підставу для відкриття касаційного провадження у даній справі, посилається на пункт 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме вказує, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Також скаржником зазначено, що суд першої інстанції помилково розглядав справу у порядку спрощеного провадження. Верховний Суд зауважує, що у даному випадку має місце розбіжність, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень справа №140/2954/19 розглядалася судами в порядку загального позовного провадження.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами частини 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Правова позиція з питань, що стосуються розподілу судових витрат, зокрема, судових витрати на професійну правничу допомогу вже висловлювалася Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 у справі №826/14299/17.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін. ), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на наведене суди першої та апеляційної інстанції під час вирішення питання, що стосується стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовано взяли до уваги наведену вище позицію Верховного Суду. Зокрема, суди умотивовано зазначили, що заявлені позивачем до відшкодування 11 000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Головного управління ДПС у Волинській області становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат є не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в суді першої інстанції, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просив стягнути за рахунок відповідача, правомірно підлягала зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, Верховний Суд звертає увагу, що посилання Головного управління ДПС у Волинській області на неправильну оцінку судами попередніх інстанцій доказів не може вважатись питанням права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також свідчити про винятковість даної справи.

Аргументи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

З урахуванням того, що Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від
14.07.2020 ухвалив рішення відповідно до правового висновку Верховного Суду, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 328 329 333 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Поновити Головному управлінню ДПС у Волинській області строк на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі №140/2954/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі №140/2954/19.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ. А. Васильєва Л. І. Бившева В. П. Юрченко