Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.09.2018 року у справі №826/16454/16

УХВАЛА

09 квітня 2019 року

Київ

справа №826/16454/16

адміністративне провадження №К/9901/9228/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018 у справі №826/16454/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від
29.04.2016 №1891257-1305, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку в розмірі 68648,09 гривень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 позов задоволено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач пропустив визначений процесуальним законом строк для подання апеляційної скарги й не навів поважних підстав для його поновлення строку, в тому числі у межах встановленого судом строку.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням апеляційного суду, Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду
02.04.2019), в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам, наведеним податковим органом в обґрунтування поважності підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, зокрема не враховано факту попереднього звернення з апеляційною скаргою та її повернення особі, яка таку подала, з огляду на неусунення недоліку останньої стосовно надання документа про сплату судового збору, а тому постановлена апеляційним судом ухвала, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі, не відповідає вимогам процесуального закону.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Рішення суду першої інстанції ухвалене у відкритому судовому засіданні
12.03.2018.

06.04.2018, тобто до закінчення строку апеляційного оскарження, визначеного процесуальним законом, відповідач вперше звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, однак остання ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 була повернута особі, яка її подала, з огляду на невиконання податковим органом вимог пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України стосовно надання документа про сплату судового збору й неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку, який, до того ж продовжувався за клопотанням заявника.

15.06.2018 відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою й, водночас порушував питання про поновлення строку апеляційного оскарження, втім таке клопотання податкового органу визнано судом необґрунтованим, у зв'язку з чим та відповідно до вимог частини 3 статті 298 КАС України ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 апеляційна скарга була залишена без руху з встановленням десятиденного з дня отримання копії ухвали строку, упродовж якого заявник мав право, зокрема вказати інші підстави для поновлення зазначеного строку.

Копія ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержана податковим органом 06.07.2018.

Втім у межах встановленого осудом строку відповідач не звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження й не вказав для цього інших підстав, а тому відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Своєю чергою пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

Невиконання цих вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху й, у разі неусунення цього недоліку упродовж встановленого судом строку зумовлює її повернення особі, що таку подала (пункт 1 частини 4 статті 169, частина 2 статті 298 КАС України).

Процесуальний закон не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги, що виплаває з приписів частини 8 статті 169 КАС України.

В той же час у відповідності ж з положеннями частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету і мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.

Окрім цього пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Відтак держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають на рівні з іншими учасниками справи діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження й податковим органом не наведено поважних підстав для поновлення цього строку.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018 у справі №826/16454/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко