Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.08.2020 року у справі №826/8359/17

УХВАЛА

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/8359/17

адміністративне провадження № К/9901/17552/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Соколова В. М.,

перевірив касаційну скаргу Міністерства закордонних справ України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року

постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року

у справі №826/8359/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства закордонних справ України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства закордонних справ України (далі-МЗС України, відповідач) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі №826/8359/17, предметом розгляду якої є:

1) визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у ненаданні позивачу невиправдано тривалий термін, копій нот Посольства України до Турецької Республіки, направлених до МЗС Турецької Республіки, які необхідні для поновлення порушених прав та повернення коштів і іншого приватного майна позивачу та для отримання компенсації шкоди, завданої йому під час перебування в Турецькій Республіці;

2) зобов'язання відповідача надіслати позивачу на його адресу: АДРЕСА_1, замовним листом копії всіх (трьох нот Посольства України), завірених належним чином, які відправлені на адресу МЗС Турецької Республіки Посольства України в Турецькій Республіці у 2016-2017р. р. та до інших державних установ Турецької Республіки, відповіді на них державних органів Турецької Республіки, з ціллю подальшого захисту прав та законних інтересів позивача в Європейському суді з прав людини.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання у відповідь на запит позивача від 10 березня 2017 року копій нот Посольства України в Турецькій Республіці від 17 жовтня 2016 року №61310/22-500-291, від 19 грудня 2016 року №61310/22-500-928.

Стягнуто з бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України на користь позивача судовий збір у сумі 320 грн. Стягнуто з бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України на користь позивача витрати, пов'язані з розглядом справи, у сумі 330 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, апеляційну скаргу відповідача задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України на користь позивача витрати, пов'язані з розглядом справи, у сумі 330 грн. скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позивачу у задоволенні клопотання про стягнення з бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України на його користь витрати, пов'язані з розглядом справи відмовлено.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України 1402-VIII від 30 вересня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів".

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, підставами позову є те, що на інформаційні запити позивача від 21 листопада 2016 року і від 10 березня 2017 року та на його скаргу від 08 грудня 2016 року відповідач не надав запитуваних позивачем копій нот Посольства України в Турецькій Республіці, направлених до МЗС Турецької Республіки, та відповідей на них, чим порушив права позивача, передбачені частиною 3 статті 32 і статті 40 Конституції України. У клопотанні №5/17 від 30 вересня 2017 року позивач зазначив про отримання ним незасвічених копій нот Посольства України в Турецькій Республіці, надісланих листом відповідача від 22 вересня 2017 року.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про визнати протиправною бездіяльність виходячи з того, що відповідач не надав доказів того, що впродовж п'яти робочих днів з дня отримання запиту від 10 березня 2017 року ним була надана відповідь на цей запит або у цей же строк позивача було повідомлено про продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що дана справа має виняткове значення для скаржника та розгляд справи має фундаментальне значення для єдиної правозастосовної практики.

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо особа яка подає касаційну скаргу, обґрунтовано довела, що саме цей випадок стосується його безпосередньо, порушує його права, свободи та інтереси.

Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.

Однак, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, виняткового або фундаментального значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

З огляду на відхилення Верховним Судом, зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства закордонних справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі №826/8359/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіО. В. Калашнікова М. В. Білак В. М. Соколов