Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.06.2018 року у справі №826/4747/16

УХВАЛА

09 липня 2018 року

Київ

справа №826/4747/16

провадження №Зі/9901/577/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., розглянувши заяву Головного управління Національної поліції в Київській області про повернення судового збору у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області №4, за участю третьої особи - Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування висновку, наказ в частині звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувсь до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області №4, за участю третьої особи - Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування висновку, наказ в частині звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м.

Києва від 19 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області №4, за участю третьої особи - Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування висновку, наказ в частині звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції чинній на момент касаційного оскарження.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року Головне управління Національної поліції в Київській області звернулось до суду із заявою стосовно повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України, посилаючись на положення пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", у відповідності до якої сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

В силу пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України, в редакції чинній на момент касаційного оскарження, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми дії судді не є суто процесуальними, перелік яких міститься у інших пунктах частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та частини 5 214 КАС України, оскільки потребують оцінки обґрунтованості доводів касаційної скарги порівняно з висновками судів у судових рішеннях.

Крім цього, за загальним змістом частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір повертається у випадку, коли відбулись процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті та оцінки обставин справи і наданих сторонами доказів.

З огляду на наведене, вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 12 листопада 2014 року (справа № 6-138цс14).

Слід зауважити, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи уподовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Brumarescu v. Romania" від 28 листопада 1999 року наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів". "Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі" (справа "Ryabykh v. Russia" від 24 липня 2003 року).

Так, відмовляючи у відкритті касаційного провадження по пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України, в редакції чинній на момент касаційного оскарження, суддя-доповідач надав оцінку доводам касаційної скарги, порівняв їх з висновками судів, викладеними в судових рішеннях та вирішив питання стосовно необхідності перевірки висновків судів на підставі матеріалів справи.

Вищевказана правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 09 грудня 2014 року (справа № 21-532а14).

Разом з цим, слід зазначити, що подібна правова позиція також висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 22 вересня 2015 року (справа № 21-1884а15), в якій вказано, що суд касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження по пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України, фактично надавши оцінку доводам касаційної скарги, погодився з висновком суду апеляційної інстанції та залишив без змін судове рішення.

За такого правового врегулювання, вирішуючи клопотання про повернення коштів по сплаті судового збору за даною касаційною скаргою, суддя, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка полягає у поверненні суми судового збору у разі якщо справа не розглядається по суті та судом не здійснювалась перевірка доводів касаційної скарги, дійшов висновку про відмову у задоволенні такого клопотання.

Керуючись статтею 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

У задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Київській області про повернення судового збору відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М. І. Смокович