Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №826/7001/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

07.02.2018 Київ К/9901/4929/17 826/7001/16

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві 01.06.2017 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.06.2017 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовив, а касаційну скаргу скаржника залишив без руху з тих підстав, що до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору у розмірі та в порядку, встановленому законом.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.07.2017 повторно у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовив та продовжив строк на усунення недоліків до 19.08.2017.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.09.2017 за клопотанням відповідача повторно продовжив строк для усунення недоліків до 04.10.2017.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.10.2017 за клопотанням скаржника продовжив строк для усунення недоліків до 23.11.2017.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.12.2017 за клопотанням скаржника продовжив строк для усунення недоліків до 14.01.2017.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від
02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з
30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з
30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017 Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддею-доповідачем у справі визначено суддю Верховного Суду Бившеву Л.І.

Верховний Суд ухвалою від 15.01.2018 продовжив скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, оскільки копія ухвали про продовження строку на усунення недоліків від 13.12.2017 надіслана на невірну адресу, у зв'язку з чим скаржник не зміг отримати копію ухвали про продовження строку і усунути недоліки з поважних причин. Також цією ухвалою зобов'язано відповідача надати оригінал або копію довіреності, оформлену належним чином та засвідчену особою, яка має на це повноваження та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про продовження строку для усунення недоліків.

У межах встановленого судом строку для усунення недоліків касаційної скарги відповідач надав копію довіреності на представника відповідача, засвідчену начальником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_1 Проте судовий збір не сплатив, але заявив клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом, або про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, з посиланням на те, що станом на 01.02.2017 кошторис на 2018 рік відсутній, а кошти на сплату судового збору станом на 29.12.2017 використано в повному обсязі. На підтвердження вказаних доводів скаржником надано довідку від 29.12.2017 № 30088/10/26-59-05-71 про відсутність коштів на сплату судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи

Частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічні положення містила стаття 88 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Разом з тим, положення наведених статей процесуального закону надають суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній як на час подання касаційної скарги, так і на час розгляду клопотання) у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов'язку сплачувати судовий збір, серед яких органи доходів і зборів відсутні (Закон України "Про судовий збір").

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Таким чином, клопотання відповідача про продовження процесуального строку, встановленого судом, або про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись статтями 169 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Бившева