Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.09.2020 року у справі №360/4644/19

УХВАЛА

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 360/4644/19

адміністративне провадження № К/9901/4360/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів - Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі №360/4644/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 27 вересня 2019 року №77-к "Про звільнення ОСОБА_1" з посади заступника начальника управління -начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації;

- стягнути з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2019 року до дати ухвалення рішення;

- стягнути з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату за вересень 2019 року у розмірі: 20 828,78 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

8 лютого 2021 року ОСОБА_1 втретє звернулася із касаційною скаргою на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі №360/4644/19 з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що вже звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення, проте ухвалами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2020 року, 2 грудня 2020 року і 18 січня 2021 року його первісну скаргу було повернуто з підстав відсутності у касаційній скарзі викладених передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Покликаючись на те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду, скаржник вчетверте звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Верховний Суд ухвалою від 23 лютого 2021 року визнав неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження і залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності.

На виконання цієї ухвали ОСОБА_1 надіслала до Суду клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, де вказала, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції. Водночас вона зазначила, що такий строк нею пропущений з поважних причин з огляду на її стан здоров'я та систематичність хвороб.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частин 1 , 2 статті 329 КАС України (частина 3 статті 329 КАС України).

Скаржник, як на підставу для поновлення строку касаційного оскарження, посилається, зокрема, на систематичний характер захворювань, в підтвердження чого надає ксерокопії медичної карти стаціонарного хворого за січень, лютий, травень й жовтень 2020 року, ксерокопію МРТ за травень 2020 року та ксерокопію епікризу №5018 з якого вбачається перебування позивачки на стаціонарному лікуванні з 2 до 15 січня 2021 року. Однак, ці копії не можуть бути визнані Судом як достатні докази обґрунтованості заявлених підстав пропуску строку, оскільки з них не вбачається відсутність у позивачки, з огляду на зміст наданих ксерокопій, можливості звернутись до Верховного Суду протягом п'яти місяців (з вересня 2020 року до лютого 2021 року) із належно оформленою касаційною скаргою, як і не вбачається обґрунтованих підстав неусунення протягом тривалого строку недоліків касаційної скарги, про які неодноразово зазначалось Верховним Судом.

Водночас, необхідно зазначити, що ОСОБА_1, звертаючись до суду касаційної інстанції, не скористалася належним чином своїм правом як первісного так і повторного звернення до суду із належно оформленою касаційною скаргою. Так, ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року первісна касаційна скарга була залишена без руху, зокрема, з огляду на відсутність у ній визначених частиною 4 статті 328 КАС України виключних підстав касаційного оскарження судових рішень. Однак, такі підстави не були належним чином обґрунтовані скаржником, а ні на виконання ухвали від 30 вересня 2020 року, а ні при подальших повторних зверненнях із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції у зв'язку із чим вона неодноразово поверталась особі, яка її подала (ухвала від 10 листопада 2020 року, ухвала від 2 грудня 2020 року, ухвала від 18 січня 2021 року).

Відтак, вказані підстави пропуску строку касаційного оскарження ОСОБА_1, враховуючи неодноразове повернення Верховним Судом цієї скарги через її невідповідність встановленим КАС України вимогам щодо змісту, не можуть бути визнані поважними.

Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Будь-яких інших поважних та обґрунтованих підстав пропуску строку касаційного оскарження, підтверджених належними доказами, скаржник не наводить.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно наголосити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.

Пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин і правового регулювання колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі №360/4644/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі №360/4644/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена....................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду