Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.09.2020 року у справі №360/6/20

УХВАЛА

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 360/6/20

адміністративне провадження № К/9901/23198/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів - Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №360/6/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Луганський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 17 березня 2020 року, яке залишене без змін Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, позов задовольнив:

- визнав протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі;

- стягнув з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 вересня 2019 року по 22 грудня 2019 року в сумі 53527,61
грн (п'ятдесят три тисячі п'ятсот двадцять сім грн 61 коп) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;

- допустив до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за один місяць у розмірі 16586,02 грн (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн 02 коп) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

У своїй касаційній скарзі Державна фіскальна служба України просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №360/6/20 та відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 30 вересня 2020 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу Державної фіскальної служби України, встановив строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме надання: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи; 2) документа про сплату судового збору.

На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній десятиденного строку, скаржник касаційну скаргу в новій редакції та документ про сплату судового збору не надав, натомість направив до суду клопотання про продовження строку для усунення недоліків. Клопотання мотивоване тим, що у зв'язку із відсутністю коштів на особовому рахунку скаржника для сплати судового збору згідно Кошторису на 2020 рік, та тим, що станом на 15 жовтня 2020 року Державною казначейською службою України не перераховані кошти для сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №360/6/20, заявник не має можливості сплатити судовий збір у встановлений Верховним Судом строк.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина 3 статті 2 КАС України, відповідно до якої одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку.

Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів. Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку, скаржник посилається на неможливість сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів.

Проаналізувавши доводи вказаного клопотання, враховуючи відсутність об'єктивної інформації щодо терміну, протягом якого скаржник матиме можливість сплатити судовий збір, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для продовження строку для усунення недоліків.

Також суд наголошує, що встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху строк для усунення недоліків касаційної скарги був більш, ніж достатнім, для виконання дій направлених на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору та надання касаційної скарги, приведеної у відповідність вимогам КАС України, із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, з викладенням доводів на їх підтвердження і наданням копій з додатками відповідно до кількості учасників справи.

За наведених обставин, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчився, а скаржником виявлені недоліки касаційної скарги не усунуто.

За наслідками не виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини 2 статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України.

Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.

Відповідно до частини 7 статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному частини 7 статті 332 КАС України. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строку для усунення недоліків відмовити.

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №360/6/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає..................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду