Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.09.2019 року у справі №811/1755/18

УХВАЛА

04 вересня 2019 року

Київ

справа №811/1755/18

адміністративне провадження №К/9901/24584/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №811/1755/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГрейсАгро" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головне управління ДФС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.02.2019.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.06.2019 апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків, шляхом направлення до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для такого поновлення. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 01.02.2019 подано 31.05.2019, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, вперше ГУ ДФС звернулось до суду з апеляційною скаргою 28.02.2019, проте ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.04.2019 апеляційну скаргу повернуто заявнику у зв'язку із не виконання вимог ухвали від
14.03.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надано до суду документ про сплату судового збору.

У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що не подання апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю сплати судового збору є об'єктивною причиною пропуску такого строку. При цьому, звертаючись до суду з апеляційною скаргою повторно, судовий збір було сплачено, що є підставою для поновлення такого строку.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ГУ ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час. Отже, суд дійшов висновку, що доводи наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними причинами пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції при зверненні з апеляційною скаргою повторно.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ГУ ДФС подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Заява обґрунтована тим, що первинно подану апеляційну скаргу ГУ ДФС було повернуто заявнику у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надано документ про сплату судового збору. Органом ДФС було сплачено судовий збір у зв'язку із чим, останній звернувся до суду потворно та просить поновити пропущений строк.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що у випадку з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для продовження строку усунення недоліків є поважними, а судом не враховано, що ГУ ДФС вчинилися всі можливі заходи з метою отримання належного фінансування для оплати судового збору. Звертає увагу, що апеляційним судом грубо порушено норми процесуального права і не надано можливості відповідачу реалізувати своє невід'ємне право на апеляційне оскарження, в основі якого лежить один із основних принципів адміністративного судочинства.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки сама сплата судового збору за подання апеляційної скарги без належного обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду, не є належним усуненням недоліків апеляційної скарги в розумінні КАС України. Та обставина, що вперше апеляційну скаргу (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) було подано у строк, встановлений статтею 295 КАС України, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Отже, відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, як склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Кіровоградській області ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №811/1755/18.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду