Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.07.2020 року у справі №160/2426/19

УХВАЛА

03 липня 2020 року

м. Київ

справа № 160/2426/19

адміністративне провадження № К/9901/14759/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - Офісу ВПП ДПС) (правонаступника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби) (далі - Офісу ВПП ДФС) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 у справі за адміністративним Приватного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Дніпровський коксохімічний завод" до Офісу ВПП ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від
05.05.2020, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 14.12.2018 №0009864612 в частині нарахування штрафу в розмірі 10211,02 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

12.06.2020 Офіс ВПП ДПС подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального провадження) крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є правомірність податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 №0009864612 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12 321,16 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.

Та обставина, що ця справа розглянута судом у порядку загального позовного провадження, не змінює її характер, як справи незначної складності.

Виключних обставин, перелік яких встановлений пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не встановлено.

Довід Офісу ВПП ДПС про виняткове значення справи не прийнятний, оскільки його обґрунтування посиланням на запобігання фінансових втрат державного бюджету не відповідає змісту норми підпункту "в" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так само не знайшов підтвердження і довід Офісу ВПП ДПС, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

Цей довід Офіс ВПП ДПС обґрунтовує посиланням на невідповідність застосування норми підпункту 1201 2 статті 1201 Податкового кодексу України в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми в постанові від 07.02.2019 у справі №808/3250/17. Однак, в постанові від 05.05.2020 зазначена норма застосована з врахуванням такої обставини, як припинення Офісом ВПП ДПС договору про визнання електронних документів №2800001 від 29.11.2017, укладеного з ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод", визнаного неправомірним рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №804/3797/18 (рішення набрало законної сили). Припинення дії договору стало причиною порушення ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України строку реєстрації податкових накладних, як підстави для застосуваня до підприємства штрафних (фінансових) санкцій.

Висновок Верховного Суду в постанові від 07.02.2019 у справі №808/3250/17 таких обставин не стосується.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 248, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ. А. Усенко М. М. Гімон М. Б. Гусак