Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2019 року у справі №826/16793/17

УХВАЛА

05 квітня 2021 року

Київ

справа №826/16793/17

адміністративне провадження №К/9901/10358/19, №К/9901/12402/19, №К/9901/12404/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційні скарги Кабінету Міністрів України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі №826/16793/17 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин; Комітет Верховної Ради України з питань бюджету; Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики зайнятості та пенсійного забезпечення; Верховна Рада України, про визнання протиправною бездіяльності і визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян передано зазначені касаційні скарги.

Відповідно до частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

За приписами абзацу другого підпункту 15.4 пункту 15 частини першої Розділу VII "Прикінцеві положення" КАС України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Зазначеній справі визначено категорію "Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу" (пункт 108090000 Загального класифікатора спеціалізацій суддів і категорій справ, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 21 грудня 2018 року №622; далі - "Загальний класифікатор").

Між тим, присвоєна цій справі категорія не відповідає суті правовідносин, з яких виник спір.

З ухвалених у цій справі судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету адміністративного позову, просив:

- визнати незаконною, такою, що вчинена із порушенням статті 38 частини 1 пункту 1 підпункту "є" Бюджетного кодексу України, бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає в тому, що Кабінет Міністрів України не надав до Верховної Ради України разом з проектом Закону про Державний бюджет України на 2018 рік у пояснювальній записці до Кодексом адміністративного судочинства Україниопроекту обґрунтувань розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідні бюджетні періоди 2018 року у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення;

- визнати незаконними, протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо встановлення розмірів прожиткового мінімуму на 2018 рік на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення із порушенням частини 1 , 2 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", а саме: не як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а від розміру прожиткового мінімуму у грудні 2017 року із урахуванням прогнозного індексу споживчих цін на 2018 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не надав Верховній Раді України необхідні розрахунки і не обґрунтував наведені дані стосовно розмірів прожиткового мінімуму, які, в свою чергу, були розраховані спираючись на фактичний розмір прожиткового мінімуму у грудні 2017 року з коригуванням зазначеного розміру з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін на 2018 рік.

Водночас неподання відповідних обґрунтувань розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму, а також проведення такого розрахунку не у відповідності до встановлених вимог, як наслідок може мати затвердження розміру прожиткового мінімуму, що в свою чергу є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших; встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів, який не є достатнім для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Тобто, затвердження і врахування в подальшому необґрунтованого розміру прожиткового мінімуму веде до порушення конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень під час її реалізації державою.

Крім того, позивач як інвалід ІІ групи наголошував на тому, що від розмірів прожиткового мінімуму, правильного його встановлення, залежить його соціальний захист (а саме визначення розміру соціальної допомоги позивачу, визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, соціального обслуговування).

З огляду на такі обставини справи і позовні вимоги, ця справа відноситься до категорії 112030000 "Справи з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема, зі спорів щодо соціального захисту (крім соціального страхування)" Загального класифікатора.

Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 14 січня 2019 року №1 визначено спеціалізації судових палат, згідно з яким на розгляді категорії справ за кодом 112030000 спеціалізуються судді Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.

Тоді як, відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14, судді Мартинюк Н. М., Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М., входять до складу Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, внаслідок чого ці судді не наділені повноваженнями розглядати спори, які не віднесені до спеціалізації цієї палати.

Тому, суддею-доповідачем Мартинюк Н. М. і суддями Жуком А. В., Мельник-Томенко Ж. М., заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме, без урахування спеціалізації.

Відповідно до частини 1 статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у частини 1 статті 39 КАС України, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

Так, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого пунктом 5 частини 1 статті 36 КАС України.

За правилами частини 1 статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Отже, при визначенні суддів для розгляду цієї справи допущено помилку в їх спеціалізації, що є порушенням порядку визначення складу суду, встановленого статтею 31 КАС України.

Керуючись статтями 31, 36, 39, 40 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяви суддів Мартинюк Н. М., Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М. про самовідвід.

Відвести суддів Мартинюк Н. М., Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М. від розгляду касаційних скарг скарги Кабінету Міністрів України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі №826/16793/17 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин; Комітет Верховної Ради України з питань бюджету; Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики зайнятості та пенсійного забезпечення; Верховна Рада України, про визнання протиправною бездіяльності і визнання протиправними дій.

Передати касаційні скарги у справі №826/16793/17 (провадження К/9901/10358/19, К/9901/12404/19, К/9901/12402/19) до секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена..................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду