Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.07.2019 року у справі №1340/5516/18

УХВАЛА

04 липня 2019 року

Київ

справа №1340/5516/18

адміністративне провадження №К/9901/18055/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А. В., суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року

у справі №1340/5516/18

за позовом ОСОБА_1

до Тимчасово виконуючого обов'язків начальника тилу Збройних Сил України полковника Ю. Кондрашова, Командира військової частини А2678 полковника В. Г.

Копішинського.

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Тимчасово виконуючого обов'язків начальника тилу Збройних Сил України полковника Ю. Кондрашова, Командира військової частини А2678 полковника В. Г. Копішинського, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати п.1 наказу тимчасово виконуючого обовязків начальника тилу Збройних Сил України полковника Ю. Кондрашова №23-РС від 18 жовтня 2018 року, згідно з яким відповідно до п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2018 року №11532008 (зі змінами) прапорщика ОСОБА_1. начальника сховища відокремленого відділу зберігання продовольства, техніки та майна продовольчого складу 124-го об'єднаного центру забезпечення тилу Збройних Сил України звільнено з займаної посади;

- визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язків начальника тилу Збройних Сил України полковника Ю. Ю. Кондрашова 4 №24-РС від 23 жовтня 2018 року (по особовому складу), згідно з яким позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом Є;

- визнати протиправним та скасувати п.2 наказу командира військової частини А2678 полковника В. Г. Копішинського (по стройовій частині) від 29 жовтня 2018 року №220;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сховища відокремленого відділу зберігання продовольства, техніки та майна продовольчого складу 124-го обєднаного центру забезпечення з 24 жовтня 2018 року та стягнути на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

У поданій касаційній скарзі позивач, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, предметом позову у даній адміністративній справі є поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судами встановлено, що 22 жовтня 2018 року за результатами службового розслідування командир військової частини А2678 видав наказ №323, відповідно до якого вирішено підготувати клопотання начальнику Тилу Збройних Сил України про накладення дисциплінарного стягнення "позбавлення військового звання прапорщик із звільненням з військової служби у запас" начальника сховища відокремленого відділу зберігання продовольства, техніки та майна.

Наказом командира військової частини А2516 (Тил Збройних Сил України) від 23 жовтня 2018 року № 289 прийнято рішення яким на прапорщика ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - "позбавлення військового звання прапорщик із звільненням з військової служби у запас.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

На підставі наведеного, оцінивши характер та складність спору у цій справі, її суб'єктивний та об'єктивний склад, встановивши відсутність ознак необхідності розгляду цієї справи виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника сховища відокремленого відділу зберігання продовольства, техніки та майна продовольчого складу військової частини А2678, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Керуючись положеннями частини 4 статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

На підставі наведеного, оцінивши характер та складність спору у цій справі, її суб'єктивний та об'єктивний склад, встановивши відсутність ознак необхідності розгляду цієї справи виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів скарги.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року у справі №1340/5516/18.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. В. Жук

Судді Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко