23.09.2016 | Автор: Веб-ресурс "Протокол" Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Роз’яснення рішення суду – це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні його неясності та викладенні у більш зрозумілій формі (ВСУ від 13 липня 2016 року у справі № 21-452iп16)

Фабула судового акту:  Процесуальна можливість учасника справи звернутись до суду із заявою для роз’яснення ухваленого рішення передбачена процесуальними кодексами вже давно, проте на практиці будь-якої користі від такої дії заявник не отримував. Зазвичай суд банально переписував судове рішення и видавав документ під назвою «роз’яснення рішення». Останнім часом суди взагалі почали відмовляти у роз’ясненні рішення суду за типовим формулюванням типу, «заявник ставить питання про порядок виконання рішення, а саме рішення є чітким і зрозумілим». 

Суди всіх рівнів безперечно іноді ухвалюють незрозумілі рішення, в першу чергу з точки зору порядку їх виконання, і такі рішення не вирішують спору між сторонами, оскільки навіть переможець у суді не знає, яким чином далі діяти. Такі ситуації часто трапляються у спорах із органами влади або при визнанні договорі недійсними.  

У цій справі платник податку, який начебто частково виграв бюджетне відшкодування ПДВ звернувся аж до ВСУ із заявою про роз’яснення судового акту. ВСУ відмовив йому у роз’ясненні і підкреслив, що рішення суду може бути роз’яснено у разі, якщо без такого роз’яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз’яснення рішення суду – це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Залишається риторичне питання: який суддя і з якого переляку визнає, що ухвалене ним рішення має недоліки, є неясним і має бути викладене у більш зрозумілій формі?

Аналізуйте судовий акт: Не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі № 6-1593цс16)

Підвідомчість: спір фізичної особи з державним реєстратором прав на нерухоме майно розглядається за правилами цивільного судочинства (СПІЛЬНЕ ЗАСІДАННЯ ТРЬОХ ПАЛАТ ВСУ у справі № 21 -41а16 від 14 червня 2016р.)

 

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

УХВАЛА

 

13 липня 2016 року                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Прокопенка О.Б.,

суддів:

Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О.,

 

розглянувши в порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі – Товариство) про роз’яснення постанови Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві; далі – ДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі – ГУ ДКСУ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів,

 

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року № 0000641530 (далі – Рішення) та стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь Товариства бюджетну заборгованість з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у розмірі 3 498 376 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 4 грудня 2014 року позов Товариства задовольнив частково: визнав протиправним та скасував Рішення в частині зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування ПДВ на 191 559 грн і нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 95 780 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував Рішення в частині зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування ПДВ на 191 559 грн і нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 95 780 грн; постановив стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь Товариства бюджетну заборгованість з ПДВ у розмірі 615 631 грн 7 коп.

Вищий адміністративний суд України постановою від 28 жовтня 2015 року рішення апеляційного суду скасував у частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2 691 185 грн 93 коп. та в цій частині ухвалив нове рішення – про задоволення цих вимог: постановив стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь Товариства суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2 691 185 грн 93 коп. У решті рішення апеляційного суду залишив без змін.

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року, ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), у якій просила скасувати оскаржувану постанову суду та залишити в силі постанову апеляційного суду.

Верховний Суд України постановою від 20 квітня 2016 року заяву ДПІ задовольнив частково: постанову Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року скасував; постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 615 631 грн 7 коп. змінив – зобов’язав ДПІ скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству. У решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року залишив без змін.

25 травня 2016 року надійшла заява про роз’яснення постанови Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року, у якій Товариство зазначило, що йому незрозумілий зміст мотивувальної частини постанови, що може викликати труднощі у виконанні судового рішення.

Заявник вважає, що ототожнення Верховним Судом України поняття узгодженості сум бюджетного відшкодування з неоспорюванням їх у заяві сторони про перегляд судового рішення вносить елемент невизначеності щодо суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява Товариства про роз’яснення постанови Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 170 КАС якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Системне тлумачення положень вказаної статті дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз’яснено у разі, якщо без такого роз’яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз’яснення рішення суду – це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Отже, в ухвалі про роз’яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

При цьому роз’яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню.

З огляду на  невідповідність заяви про роз’яснення судового рішення вимогам статті 170 КАС в роз’ясненні постанови Верховного Суду України від 20 квітня 2016  року слід відмовити.

З урахуванням наведеного та керуючись статтею 170 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» про роз’яснення постанови Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

 

О.Б. Прокопенко

Судді:                              

М.І. Гриців                               

В.Л. Маринченко

 

О.А. Коротких

П.В. Панталієнко

 

О.В. Кривенда                                      

О.О. Терлецький             

 

 

 

 

3
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення