ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило звернути стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, шляхом набуття банком права власності на зазначену квартиру в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 12 квітня 2007 року в розмірі 2 млн 585 тис. грн., в якому міститься відповідне застереження, посилаючись на те, що позичальником порушено зобов'язання щодо погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, а на письмові вимоги не реагував.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 9 липня 2013 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12 квітня 2007 року: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - трикімнатної квартири АДРЕСА_1, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження. Встановлено початкову ціну для реалізації предмета іпотеки по договору іпотеки від 12 квітня 2007 року, на рівні ціни, не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки поведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного вище предмета іпотеки, задоволено вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором від 12 квітня 2007 року в сумі заборгованості 5 295 272 грн. 71 коп. Вирішено питання про судовий збір.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд, відмовляючи в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки виходив із того, що позивачем обрано невірний спосіб судового захисту, оскільки задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що 12 квітня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 495 тис. дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягає щорічному перегляду, та кінцевим терміном повернення до 11 квітня 2022 року.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 12 квітня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Указана квартира належить відповідачу на праві власності.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, щомісячні платежі за кредитним договором і в термін, встановлений договором, не здійснював, унаслідок чого станом на 30 січня 2013 року кредитна заборгованість ОСОБА_3 становить 662 488,77 дол. США, на письмову вимогу банку не реагував.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», п. 4.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У п. 4.5. договору іпотеки сторонами визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перелічених в даному положенні договору способів, у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.5.3 іпотечного договору).

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

При цьому, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону (ст. 39 зазначеного Закону).

Пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Апеляційний суд зазначене не врахував, а послався на п. 38 цієї постанови Пленуму, не звернувши уваги на те, що він роз'яснює судам інші правові позиції за іншими вимогами.

У зв'язку з наведеним колегія суддів виходить із того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Отже, заявлені позивачем вимоги є належним способом захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 590, ст. 578 ЦК України звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції не було передбачених законом підстав для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не може залишатись в силі й рішення суду першої інстанції, оскільки місцевий суд, вирішуючи спір, вийшов за межі позову, та звернув стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж зазначено в позові, що є порушенням ст. 11 ЦПК України.

При цьому суд касаційної інстанції враховує те, що спору щодо суми розміру кредитної заборгованості немає, він судами визначений відповідно до закону та умов договору.

Ураховуючи, що судом при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки неправильно застосовані норми матеріального права, у справі не вимагається збирання чи додаткової оцінки доказів, обставини справи судом встановлені повно і правильно, то відповідно до ст. 341 ЦПК України, рішення судів підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 335, ст. 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 липня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором кредиту від 12 квітня 2007 року в розмірі 2 млн. 585 тис. грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 3 тис. 441 грн.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник Судді:Б.І. Гулько А.О. Лесько М.Є. Червинська В.А. Черненко