13.06.2019 | Автор: Зеров Костянтин
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

«Риженко проти України»: Ефективне розслідування має бути своєчасним (ст. 2 Конвенції, заява № 55902/11, від 30.07.2015 р.)

Фабула судового акта: Заявниця, громадянка України О.П. Риженко, звернулася до ЄСПЛ зі скаргою на не проведення національними органами влади ефективного розслідування смерті її сина та на надмірну тривалість розслідування. Після смерті скаргу Заявниці підтримали її діти.

Син Заявниці працював нічним сторожем, його тіло було знайдене у ставку. Під час звернення до ЄСПЛ Заявниця стверджувала, що смерть була підозрілою. Згідно висновку експертів, син Заявниці втопився, проте на його тілі було виявлено численні синці і забиття, завдані тупим твердим предметом.

У подальшому у порушенні кримінальної справи відмовляли 15 разів, проте національні органи (прокуратура, суди) скасовували відповідні рішення з огляду на неповноту розслідування. Після набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України справу декілька разів відкривали і закривали. Станом на дату звернення до ЄСПЛ досудове розслідування тривало.

ЄСПЛ не погодився з твердженнями Уряду щодо того, що національні органи належним чином зібрали докази у справі та встановили обставини смерті сина Заявниці з огляду на наступне. ЄСПЛ підкреслив, що у випадку смерті за підозрілих обставин на державу покладається обов’язок щодо здійснення ефективного розслідування. Ключовим аспектом даного обов’язку є саме вжиття обґрунтованих заходів для розслідування, а не їх кінцевий результат.

ЄСПЛ наголосив, що недоліки розслідування, які унеможливлюють встановлення причин смерті чи винних осіб можуть призвести до порушення вказаного обов`язку держави згідно статті 2 Конвенції. Ефективним є розслідування, яке поєднує в собі відповідність вимогам оперативності і розумної швидкості. Ефективне розслідування, нехай і за наявності об`єктивних перешкод чи труднощів, повинне стверджувати віру громадськості у дотримання принципу верховенства права. Разом із цим, значна тривалість розслідування зменшує його ефективність.

ЄСПЛ відзначив, що розслідування тривало протягом значного часу (більше 5 років), але виявилося безрезультатним. Факт винесення слідчими органами за вказаний період 17 постанов про відмову в порушенні справи, закриття провадження на думку суддів ЄСПЛ свідчить про те, що розумних зусиль для встановлення істини у справі докладено не було. З огляду на усталену практику, ЄСПЛ наголосив, що повернення справи на дорозслідування прокуратурою і судом свідчить про серйозні недоліки розслідування.

З огляду на вищевказане, розслідування обставин смерті сина Заявниці не може вважатися таким, що відповідає критеріям ефективності та своєчасності, у зв’язку з чим було порушено процесуальний аспект статті 2 Конвенції.

Аналізуйте судовий акт: «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05

«Муравська проти України» (Muravskaya v. Ukraine), заява № 249/03

«Олейнікова проти України» (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05

«Шиліх проти Словенії» [ВП] (Silih v. Slovenia [GC]), заява № 71463/01

«Поживотько проти України» (Роzhyvotko у. Ukraine), заява № 42752/08

 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ 
П’ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Риженко проти України» 
(Заява № 55902/11)

СТРАСБУРГ 
30 липня 2015 року

Офіційний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Риженко проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

 

Боштьян М. Зупанчіч (<…>), Голова, 
Хелена Єдерблом (<…>), 
Алеш Пейхал (<…>), судді, 
та Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 7 липня 2015 року 
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявою (№ 55902/11), яку 23 серпня 2011 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України пані Риженко Олена Прокопівна (далі - заявниця).

2. Інтереси заявниці представляла пані Лежух Т.І. - юрист, яка практикує у м. Києві. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Н. Кульчицький з Міністерства юстиції України.

3. 27 лютого 2012 року заявниця померла. Її діти та спадкоємці - пані Поцілуйко Ольга Миколаївна та п. Риженко Олександр Миколайович, які також були її правонаступниками у національному провадженні, висловили бажання підтримати заяву.

4. 12 листопада 2012 року про заяву було повідомлено Уряд.

ФАКТИ

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. 13 жовтня 2008 року сина заявниці, пана Ри., було знайдено мертвим у ставку, який він охороняв як нічний сторож.

6. Наступного дня було проведено огляд трупа. За його результатами експерти дійшли висновку, що пан Ри. втопився. На його грудній клітці було виявлено численні синці та садна. Експерт кваліфікував ці ушкодження як легкі і вважав, що їх було завдано тупими твердими предметами.

7. У період з жовтня 2008 року по лютий 2013 року міліція п’ятнадцять разів відмовляла у порушенні кримінальної справи у зв’язку зі смертю сина заявниці. Усі ці постанови були скасовані органами прокуратури або судами через поверховість та неповноту проведеного розслідування.

8. 7 лютого 2013 року після набуття чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України у листопаді 2012 року справу було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

9. Міліція двічі закривала кримінальну справу у зв’язку з відсутністю ознак вбивства. Обидві ці постанови було скасовано.

10. Станом на квітень 2014 року досудове розслідування у справі тривало.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

11. Відповідні положення національного законодавства наведено в рішеннях у справах «Мироненко проти України» (Myronenko v. Ukraine) (заява № 15938/02, пп. 28 та 29, від 18 лютого 2010 року ) та «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine) (заява № 10493/12, п. 34, від 27 листопада 2014 року).

ПРАВО

I. ЩОДО СТАТУСУ LOCUS STANDI ПАНІ ПОЦІЛУЙКО ТА П. РИЖЕНКА

12. Суд зазначає, що заявниця померла 27 лютого 2012 року, коли справа перебувала на розгляді Суду. Сторони не ставили під сумнів те, що пані Поцілуйко та п. Риженко - діти заявниці та її спадкоємці, мають право підтримати заяву від її імені, і Суд не вбачає жодних підстав для іншого рішення (див., серед інших джерел, рішення у справі «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, п. 44, від 31 липня 2012 року). Далі для зручності Суд продовжуватиме посилатися на пані Риженко О.П. як на «заявницю» у подальшому тексті.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

13. Заявниця скаржилася, що розслідування обставин смерті її сина було тривалим та неефективним. Вона посилалася на статті 6 та 13 Конвенції.

14. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, доходить висновку, що скарга має бути розглянута за статтею 2 Конвенції, що є відповідним положенням (див., наприклад, рішення у справі «Дудник проти України» (Dudnyk v. Ukraine), заява № 17985/04, п. 27, від 10 грудня 2009 року). У відповідній частині цього положення зазначено таке:

«1. Право кожного на життя охороняється законом...».

A. Прийнятність

15. Суд зазначає, що заява не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть

16. Заявниця стверджувала, що державні органи влади не виконали свій обов’язок провести ефективне розслідування за фактом смерті її сина, що сталася за підозрілих обставин.

17. Уряд заявив, що держава належним чином виконала свої конвенційні обов’язки у цій справі. Уряд стверджував, що національні органи влади вжили усіх необхідних заходів для збору доказів та встановлення обставин зазначеної смерті.

18. Суд повторює, що якщо смерть сталася за підозрілих обставин, залишаючи вірогідним припущення про умисне позбавлення життя, держава має забезпечити певну форму ефективного офіційного розслідування (див., серед інших джерел, рішення у справі «Поживотько проти України» (Роzhyvotko у. Ukraine), заява № 42752/08, п. 38, від 17 жовтня 2013 року). Це не є обов’язком досягнення результату, але обов’язком вжиття заходів. Державні органи повинні вживати усіх обґрунтованих заходів для забезпечення доказів щодо події. Будь-який недолік розслідування, що унеможливлює встановлення причини смерті або винних осіб, створюватиме неї безпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Муравська проти України» (Muravskaya v. Ukraine), заява № 249/03, п. 41, від 13 листопада 2008 року).

19. Ефективність розслідування втілює в собі вимоги щодо оперативності та розумної швидкості. Навіть якщо існують перешкоди або труднощі, які перешкоджають прогресу розслідування у конкретній ситуації, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання громадської віри в їх відданість принципам верховенства права та їх здатність запобігати проявам сприяння незаконним діям або терпимості до них (див. рішення у справі «Шиліх проти Словенії» (Silih v. Slovenia [ВП], заява № 71463/01, п. 195, від 9 квітня 2009 року). Більше того, з перебігом чару перспектива проведення будь-якого ефективного розслідування зменшується.

20. Повертаючись до цієї справи, Суд зазначає, що розслідування обставин смерті сина заявниці тривало понад п’ять з половиною років і не принесло реальних результатів. Більше того, факти наводять на думку, що протягом цього значного періоду часу органами досудового слідства не було докладено розумних зусиль для встановлення істини. Таким чином, у період з жовтня 2008 року по квітень 2014 року органи досудового слідства винесли сімнадцять постанов про відмову у порушенні або про закриття кримінальної справи. Проте, усі ці постанови були скасовані вищестоящими органами, які вважали, що розслідування не було ретельним і що необхідно провести подальші процесуальні дії (див. пункти 7-9).

21. Суд вже розглядав низку справ проти України з аналогічними фактичними обставинами та доходив висновку, що повторення таких постанов про повернення справи на додаткове розслідування свідчить про серйозні недоліки розслідування кримінальних справ (див., наприклад, рішення у справі «Олейнікова проти України» (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05, п. 81, від 15 грудня 2011 року, та вищезазначене рішення у справі «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), п. 56). Вищезгадана проблема проявилася і у цій справі також.

22. Тому Суд доходить висновку, що органи влади України не провели ефективне та своєчасне розслідування обставин смерті сина заявниці у цій справі, як цього вимагає стаття 2Конвенції.

23. Отже, було порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

24. Статтею 41 Конвенції передбачено:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

A. Шкода

25. Правонаступники заявниці - пані Поцілуйко та п. Риженко (див. пункт 3) вимагали 100000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

26. Уряд заперечив цю вимогу як надмірну та необґрунтовану.

27. Суд не вбачає жодного причинно-наслідкового зв’язку між встановленим порушенням та стверджуванню матеріальною шкодою, тому відхиляє цю вимогу. З іншого боку, Суд присуджує пані Поцілуйко та п. Риженку спільно 6000 євро відшкодування моральної шкоди.

B. Судові та інші витрати

28. За відсутності будь-яких вимог за цим пунктом Суд нічого не присуджує

C. Пеня

29. Суд вражає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Постановляє, що пані Поцілуйко та п. Риженко мають право підтримати заяву у цьому провадженні замість заявниці.

2. Оголошує заяву прийнятною.

3. Постановляє, що було порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.

4. Постановляє, що:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити пані Поцілуйко та п. Риженку спільно 6000 (шість тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватися; ця сума має бути конвертована у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

5. Відхиляє решту вимог щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомленого письмово 30 липня 2015 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

Заступник Секретаря

Мілан БЛАШКО

Голова

Боштьян М. ЗУПАНЧІЧ

 

812
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения