Стаття 37. Повернення виконавчого документа стягувачу

Про виконавче провадження (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие законы

19696

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

{Пункт 2 частини першої статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 }

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

2. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

3. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

5. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

{Частина п'ята статті 37 в редакції Закону № 1662-IX від 15.07.2021 }

37/80

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Після повернення стягувачу виконавчого документу, борг за яким згодом погашено боржником, знімати арешт з майна, як і скасовувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, доведеться через суд. (ВС КЦС, справа № 639/858/21 від 03.02.2023 р.)
Боржник, який повністю погасив заборгованість перед стягувачем звернувся до суду із скаргою на бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС та зобов'язанням його вчинити дії - зняти арешти та обмеження у праві виїзду, припинити стягнення із заробітної плати.

Попри повідомленн відповідача, і боржником, і стягувачем, про повне погашення заборгованості - державним виконавцем не винесена постанова про закінчення виконавчого провадження і не скасовані накладені арешти та обмеження, не надана відповідь на звернення. Тому заявник вважає незаконною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

Суд першої інстанції (із чим погодився апеляційний суд) задовольнив заяву частково - зняв всі арешти і обмеження сам. Ухвала мотивована тим, що державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду. Державний виконавець не наділений повноваженнями поза межами виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії. Приймаючи до уваги, що виконавчий документ повернуто стягувачу ще у 2018 році та повторно не пред`являвся до виконання, будь-які виконавчі дії орган ДВС не вправі проводити, а тому відсутні підстави для визнання незаконною бездіяльності начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та зобов`язання його вживати заходів щодо закінчення виконавчого провадження та зняття усіх арештів та обмежень.

Враховуючи неможливість проведення державним виконавцем дій щодо зняття арешту та обмежень відносно боржника через повне виконання рішення суд дійшов висновку, що право боржника підлягає захисту шляхом скасування існуючих обтяжень щодо майна заявника, а також тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: У разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, а отже і арешт НЕ знімається (ВС КЦС, справа №202/1182/22 від 29.03.2023 р.)
Боржник оскаржував дії виконавчої служби. Заявляв, що у 2014 році держвиконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголосив заборону на його відчуження. Згодом виконавче провадження направлено до іншого відділу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606) . Після цього - інший відділ ДВС - виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) у зв`язку з відсутністю у боржника майна та доходів, на які може бути звернено стягнення.

Посилаючись на те, що арешт на майно боржника накладений ще у 2014 року, на цей час на примусовому виконанні у виконавчій службі виконавчі листи не перебувають, а державний виконавець відмовляє у знятті арешту з майна, позивач-боржник просив зняти арешт з усього його нерухомого майна.

Але, що суд першої інстанції, що апеляційний - відмовили боржнику. Суди мотивували тим, що оскільки боржник не виконав судове рішення, то при поверненні виконавчого листа державний виконавець не мав підстав для зняття арешту, оскільки повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту.

Такої ж думки був і ВС КЦС, коли розглядав касаційну скаргу боржника. ВС пояснив: Згідно з п. 2 ч.1 ст. 47 Закон № 606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону (ч. 5 ст. 47 Закону № 606). Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Два діаметрально протилежних рішення про стягнення виконавчого збору при поданні стягувачем заяви про повернення виконавчого документу без виконання (ВС/КГС від 15 лютого 2018р. та ВС/КАС від 22 лютого 2018р.)

Коли аналізуються такі постанови відразу згадуються люди, які наївно вважають, що вже реформований Верховний Суд зможе забезпечити єдність судової практики та пропонують певній категорії рішень ВС надати силу обов’язкових прецедентів. Вашій увазі пропонуються два діаметрально протилежних рішення КГС та КАС у простому питанні стягнення виконавчого збору державним виконавцем. При цьому часова різниця між ухваленнями цих постанов - тиждень.

Слід підкреслити, що описана проблема виникла мабуть із виникненням самої виконавчої служби і раніше вже вищі суди висловлювалися також по різному з цього питання. Зміст його полягає в наступному.

Отже, стягувач подає виконавчий документ на примусове виконання до ДВС. Державний виконавець порушує виконавче провадження та надає боржнику строк на добровільне виконання. Боржник пропускає цей строк. Начебто д/в повинен застосовувати примусові заходи у відношенні боржника для виконання рішення суду, проте на практиці панує повна бездіяльність. Єдине, що може відбутися, це арешт активів боржника, якщо вони є.

Через деякий час стягувач з боржником домовляються, і боржник повертає борг добровільно стягувачу, тобто без будь-якої заслуги д/в і напряму, не через рахунок ДВС.

Наголошуємо: жодних примусових дій із повернення боргу д/в не здійснено. Тільки паперці. При цьому стягувач подає д/в спеціально заяву про повернення виконавчого документу без виконання в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" , і д/в нічого не залишається як прийняти цю заяву.

А тепер питання: чи повинен боржник в такому випадку сплатити виконавчий збір, і чи повинен д/в у випадку відмови боржника - примусово стягнути такий збір? ( часто д/в просто не знімає арешт з активів боржника доки виконавчий збір не буде сплачено і керується виключно ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження").

Нижче читаємо постанову ВС/КГС, який вважає, що звичайно НЕ повинен, а ще нижче постанову ВС/КАС, що звичайно повинен. І було дуже смішно, якщо б не було так сумно. Судова реформа та новий Верховний Суд……